У Києві провели акцію «Порожні стільці» на підтримку ув’язнених, полонених та зниклих безвісти журналістів і митців
У Києві на Софійській площі відбулась правозахисна акція «Порожні стільці». У рамках заходу було встановлено інсталяцію зі стільців, на кожному з яких були розміщені імена ув’язнених, полонених та зниклих безвісти журналістів, митців і правозахисників, повідомляє кореспондентка Радіо Свобода.
На деяких стільцях був напис «Ім'я невідоме», що символізувало відсутність точної інформації про кількість затриманих і зниклих людей. Організаторами події стали Український ПЕН та Центр громадянських свобод.
У заході взяли участь понад 50 людей, зокрема, рідні, близькі та колеги ув'язнених. Вони розповіли історії зниклих безвісти та ув’язнених і українських полонених. Так серед учасників акції була Ольга, яка підтримувала зв'язок із Володимиром Дудкою. У листопаді 2016 року в Севастополі російські силовики затримали Дмитра Штиблікова, Олексія Бессарабова та Володимира Дудку, звинувативши їх у «підготовці диверсій на замовлення української розвідки». У 2019 році Дудку і Бессарабова засудили до 14 років ув’язнення. Після повномасштабного вторгнення, каже Ольга, переписуватися з Дудкою перестала, оскільки «Укрпошта» зупинила співпрацю з Росією.
«Я старалась його підтримувати листами. Зараз я пишу теж через ініціативу «Листи до вільного Криму», але я не можу отримувати відповідь від нього, тому я не знаю, чи йому доходять ці листи, чи ні. Хочеться вірити, що доходять», – каже Ольга.
Також на акцію прийшли родичі ув'язнених. Серед них сестра Богдана Зіса – Олександра Баркова. Російські силовики звинуватили кримського художника Богдана Зізу у тому, що він облив синьо-жовтою фарбою будинок російської адміністрації в Євпаторії, а російський суд засудив Зізу до 15 років колонії. Нині він перебуває у «Володимирському централі», розповідає сестра.
«Ми листуємося, це єдина форма нашого спілкування наразі, спочатку його ув'язнення. І наразі я отримую дуже рідко від нього листи. Раз на місяць. Останні листи я чекала від нього впродовж цілого місяця, тому що дуже сильна цензура і дуже блокують чомусь цей процес, не можу зрозуміти чому, але так от наразі відбувається. Зазвичай це періодичність, два листи на місяць», – розповідає Баркова.
Відвідала захід також маріупольська поетка та громадська активістка Оксана Стоміна. Її чоловік, Дмитро Паскалов захищав металургійний завод «Азовсталь» і з травня 2022 року перебуває у російському полоні. Листуватися з чоловіком Стоміна не має можливості, а всю інформацію дізнається від побратимів, яких звільнили з полону під час обмінів.
«Я запитую все. Ми залишаємося на зв'язку з цими хлопцями. Я ставлю дуже різні запитання. Я запитую, наприклад, чи робить віджимання від підлоги. І з цього я вже можу робити висновки про його психологічний стан», – каже Стоміна.
До акції приєднались також колишні політв’язні: Людмила Гусейнова, громадянська журналістка та правозахисниця, яка перебувала в російському полоні з жовтня 2019 по жовтень 2022 року, та Наріман Джелял, журналіст і правозахисник, який утримувався окупаційною владою з вересня 2021 по 28 червня 2024 року. Джелял розповідає, що подібні акції та прояви уваги до ув'язнених допомагали витримати неволю.
«Мої адвокати, моя дружина і в листах, і коли у них була можливість прийти до мене в СІЗО, чи коли дружина приїхала до мене у далекий Красноярськ на побачення, вона розповідала про акцію з порожніми стільцями, про банер на Інститутській, про згадки різних людей з різних країн. Це дійсно важко передати, наскільки це важливо для людини, коли ти сидиш в чотирьох стінах, в темряві, в такій небуквальній, але уявній, і фокус твого життя, він дуже звужений, і ти переживаєш один день, схожий на інший, і тут тобі розповідається... ну знаєте, такий промінь світла надії, що не все так погано. Люди борються за тебе», – каже колишній політв’язень Наріман Джелял.
Наприкінці заходу Гусейнова та Джелял зайняли два стільці зі своїми іменами у знак визволення та повернення додому.
У Києві провели акцію «Порожні стільці» на підтримку ув’язнених, полонених та зниклих безвісти журналістів і митців
У п'ятницю, 15 листопада, Український ПЕН і Центр громадянських свобод провели акцію «Порожні стільці» на підтримку журналістів, письменників, діячів культури та правозахисників, що зникли безвісти, були ув’язнені чи перебувають у полоні через війну Росії проти України.
На Софійській площі встановили символічну інсталяцію з іменами ув’язнених, полонених та зниклих безвісти авторів, медійників, митців і правозахисників. Частина стільців містила напис «Ім'я невідоме».
«Більшість військовополонених та цивільних ув'язнених зараз знаходиться на території Російської Федерації та на тимчасово окупованих територіях в стані інкомунікадо. Ці люди перебувають в повному інформаційному вакуумі. Лише станом на сьогодні підтверджено 1700 цивільних людей, які знаходяться в місцях несвободи на території Російської Федерації. Це ті, чиї імена ми знаємо, тоді як більшість — це люди з невідомими іменами», — зазначила старша менеджерка напряму подолання наслідків війни Центру громадянських свобод Наталія Ящук.
Вона нагадала, що 2 жовтня парламентська Асамблея Ради Європи одноголосно ухвалила резолюцію, в якій закликає звільнити всіх українців з російської неволі та вимагає від Російської Федерації дотримуватись положень міжнародного гуманітарного права. У преамбулі резолюції зазначено, що станом на 18 вересня 2024 року, загалом 65 956 військовослужбовців та цивільних осіб зареєстровані як зниклі безвісті або захоплені в полон.
Старша менеджерка напряму подолання наслідків війни Центру громадянських свобод Наталія Ящук та журналістка, виконавча директорка Українського ПЕН Тетяна Терен
Під час акції рідні, близькі та колеги розповіли історії зниклих безвісти, ув’язнених і полонених українських медійників, митців та правозахисників.
Так, Оксана Михалевич, адвокатка батьків викраденого росіянами журналіста Дмитра Хилюка, розповіла його історію: «Дмитра з батьком затримали біля дому в селі Козаровичі, що на Київщині. Їх утримували в нелюдських умовах, вони ночували прямо на підлозі і накривалися папером, їх не годували. Через кілька тижнів російські військові звільнили батька Дмитра і сказали, що самого Дмитра відпустять лише після "перемоги" окупантів, у якій ті були впевнені. Згодом Дмитра відвезли у Білорусь, а потім в росію, де він зараз — невідомо, бо його постійно перевозять. Міністерство оборони рф вже підтвердило факт утримання Дмитра, і ми робимо все, що можемо, аби звільнити його».
Участь у події також взяли Марина Александрович, дружина поета та дизайнера Миколи Леоновича, який зник безвісти у квітні 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу Авдіївки; Іван Андрусяк, прозаїк, поет, перекладач, друг поета Бориса Гуменюка, котрий зник безвісти у боях під Кліщіївкою в грудні 2022 року; Олександра Баркова, сестра Богдана Зізи, художника з Криму, якого російська окупаційна влада в Криму незаконно засудила до 15 років позбавлення волі у червні 2023 року; Олена Цигіпа, дружина Сергія Цигіпи, письменника та журналіста з Нової Каховки, якого так званий «верховний суд республіки Крим» засудив до 13 років ув'язнення в колонії суворого режиму; Оксана Стоміна, маріупольська поетка, громадська активістка, дружина захисника металургійного заводу «Азовсталь» Дмитра Паскалова, який перебуває в російському полоні з травня 2022 року.
Олександра Баркова, сестра художника Богдана Зізи
Маріупольська поетка, громадська активістка Оксана Стоміна
Амбасадором акції став актор театру та кіно Роман Ясіновський, який є одним з героїв спільного поетичного проєкту Центру громадянських свобод та Фундації Катерини Осадчої «Тримайся! Тримаюсь!» про біль і стійкість українців у російській неволі і тих, хто їх чекає.
«Світ несправедливий, але все в наших силах. Віра допомагає, віра в те, що ми можемо, можемо говорити про людей, які зараз в полоні, яким зараз дуже погано, які не можуть випити свою ранкову каву, обійняти своїх рідних, поцілувати своїх рідних, бути з ними поруч. Давайте ми будемо максимально говорити про це, вірити, молитися, щоб кожного дня таких стільців ставало дедалі менше, і щоб у майбутньому їх взагалі не стало», — закликав Роман Ясіновський.
Окрім цього, до події долучилися громадянська журналістка, правозахисниця Людмила Гусейнова, котра перебувала в полоні з жовтня 2019-го до жовтня 2022 року, та журналіст і правозахисник, колишній політв'язень Наріман Джелял, якого російська окупаційна влада утримувала в ув’язненні з вересня 2021-го до 28 червня 2024 року.
«У кожного політв’язня чи полоненого свій пейзаж за вікном, іноді навіть його немає, бо в місці ув’язнення немає вікон. Полонених утримують у підвалах, де не можна ані почути зовнішній світ, ані вдихнути свіже повітря. Фокус життя, коли ти перебуваєш за ґратами, дуже звужується. Наглядачі максимально намагаються ізолювати людину від того, щоб до неї доходила бодай якась правдива інформація.
Але буває так, що сила нашого прагнення і наше бажання передати хоча б вісточку до людини, пробивається крізь товсті метрові стіни російських таборів та в’язниць. Це надважливо робити. Коли перебуваєш в ув’язненні, будь-яка інформацію про те, що про тебе пам’ятають і всім про тебе нагадують, допомагає та пробивається тонкою ниткою світла, за яку ти тримаєшся. Ниткою, яка веде тебе до виходу», — сказав Наріман Джелял.
Наприкінці акції на знак повернення з російської неволі вони зайняли стільці з власними іменами.
Нагадаємо, за ініціативи Міжнародного ПЕН з кінця 1980-х років 15 листопада світ відзначає День ув’язненого письменника, або День порожніх стільців (Empty Chair Day). З 2018-го Український ПЕН спільно з Центром громадянських свобод організовує цього дня правозахисну акцію, щоб нагадати про тих, хто не може бути з нами через російську агресію.
За даними Інституту масової інформації, нині в ув’язненні перебувають щонайменше 30 цивільних українських медійників та два журналісти-комбатанти.
- Войдите, чтобы оставлять комментарии
