Що спільного між сепаратистами на Сході та їхніми кримськими «колегами»
Сепаратистські процеси перекинулися з Криму на материкову частину України. У Донецьку, Луганську та Харкові учасники проросійських протестів захопили будівлі органів влади, на центральних площах міст відбуваються мітинги з вимогою провести референдум щодо суверенітету регіонів. У Донецьку вже була самопроголошена суверенна Донецьку народна республіка. Харківську ОДА сепаратисти утримували під контролем добу, сьогодні ж, 8 квітня, уранці губернатор Харківської області Ігор Балута повідомив, що будівлю звільнено. Протести тривають, вимоги учасників, зважаючи на написи на плакатах, – «Росія!», «Референдум!», «Наша мова – російська!».
За словами донецького міського голови Олександра Лук'янченка, у місті розбито машини, були спроби захопити громадський транспорт, щоб використовувати тролейбуси як барикади. «Я дивлюся трансляцію з донецьких вулиць і не можу зрозуміти, що відбувається. Немає слів», – каже екс-голова ММК ім. Ілліча Володимир Бойко. У Луганську було захоплено будівлю Луганського обласного управління СБУ, у центрі міста – барикади з шин і колючого дроту, громадський транспорт мусить об'їжджати зону мітингів.
«Ми усвідомлюємо, що за всім цим стоїть Росія, яка підбурює людей, – каже Леонід Пілунський, депутат Державної Ради Криму. – Цим людям (учасникам мітингів. – Forbes) заплатили». «Влада за півтора місяця встигла накоїти стільки, що до протестувальників із політичних мотивів долучилися ще й люди, які вкладають у свій протест економічний і соціальний зміст, – припускає підґрунтя харківських протестів колишній губернатор Харківщини Михайло Добкін. – Заморожування зарплат, соціальних видатків, збільшення ціни на газ і ЖКГ, зростання 40% цін на продукти – у мене відчуття, що саме це лежить в основі протестів».
В української влади вже є досвід боротьби за регіон, охоплений сепаратистськими настроями. Він не вселяє оптимізму – Крим увійшов до Росії, об'єкти держвласності націоналізовано, український бізнес залишає півострів.
Forbes із допомогою політиків та експертів сформулював три способи, як можна припинити заворушення на Сході України.
Силовий розгін
Придушення протестів правоохоронцями – найрадикальніший спосіб розв’язання проблеми, який, проте, частина українських політиків вважає назрілим. «Діяти радикально, терористів затримувати, зброю вилучати», – озвучує план дій на найближчі дні народний депутат Олег Ляшко.
Нардеп Микола Рудьковський, який напередодні запропонував парламенту ввести режим надзвичайного стану, також вважає, що в ситуації, «коли тисячі одиниць зброї опинилися в руках людей у масках, захоплені ОДА та інші об'єкти інфраструктури», пора вдаватися до жорстких методів. «Влада, якщо в неї є почуття відповідальності, повинна реагувати швидко, щоб стабілізувати ситуацію й гарантувати безпеку громадян у Східній Україні», – каже він.
У мітингах бере участь кілька тисяч осіб, а всього у трьох регіонах проживає близько 10 млн людей. Це дає змогу не трактувати мітинги як вираження прагнень більшості жителів, певен Леонід Пілунський. За його словами, владі на Сході треба робити те, чого не було зроблено в Криму: «Реагувати точно так само, як роблять в усьому світі на спробу розвалити країну. У Росії за такі дії загрожує величезний штраф або п’ять років тюрми», – каже він.
До силового придушення протестів влада вдалася в Харкові, звільнивши силами спецпідрозділу «Ягуар» будівлю обладміністрації. Близько 70 учасників заворушень заарештовано, але кілька тисяч продовжили мітинги. У Донецьку утриматися від силових дій і перевести процес у русло переговорів удалося, зокрема й завдяки посередництву власника компанії СКМ Ріната Ахметова, який зустрівся з учасниками протестів та з представниками влади.
Економічний пряник
Збільшення соціальної підтримки населення трьох регіонів, максимальне сприяння розвитку місцевих підприємств, зокрема шляхом розміщення держзамовлень, може істотно підвищити привабливість України. Труднощі полягають у тому, що в держбюджеті не передбачено коштів на таке «задобрювання», а реалізація програм підтримки потребує часу, якого немає.
«Умови надання фінансування МВФ самі собою створюють загрозу соціального вибуху на Південному Сході, – каже політолог Сергій Толстов. – А ресурсів, щоб запропонувати альтернативну економічну програму південно-східному регіону, у влади нема».
При цьому Росії, щоб посилити економічних гніт на цих територіях, навіть не доведеться вдаватися до активних дій – достатньо просто згорнути економічну співпрацю. «Митний союз – це понад третину українського експорту. Регулювання відносин із Росією життєво необхідне для того, щоб не розвалити економіку південно-східних регіонів. Жодними європейськими обіцянками ситуацію не врятувати», – каже Толстов.
В інтерв'ю Forbes міністр регіонального розвитку Володимир Гройсман говорив, що уряд не планує передбачати «особливого ставлення» до окремих регіонів, і розподіл засобів підтримки на місця відбуватиметься прозоро й у рамках затверджених обсягів. Натомість влада готує масштабну реформу місцевого самоврядування, яка дасть змогу розширити фінансову незалежність регіонів.
Цю ідею підтримує більшість опитаних: «Федералізація, про яку говорять на Сході, – це та ж децентралізація, про яку кажуть у Києві», – зауважує політолог Кость Бондаренко.
«Це була б ідеальна форма управління країною, – зітхає Добкін, шкодуючи, що децентралізацію неможливо провести, «клацнувши пальцями». – Не навчилися з Києва якісно й розумно керувати. У людей більше довіри до місцевої влади, яку їм легше контролювати».
«Єдина країна»
Ще один варіант збереження єдності держави – апелювати до духовної спорідненості та використовувати фактор національного єднання. Соціальний проект «Єдина країна», спрямований на підтримку ідеї унітарності, запустили ще під час кримської кампанії, але, зважаючи на її результат і розростання сепаратистських процесів на схід, його навряд чи можна вважати безумовно успішним.
Але фактор національної ідеї має потенціал, якщо його правильно розвивати. «Як мінімум для початку влада повинна перестати вдаватися до образливої риторики щодо жителів Південного Сходу», – каже Михайло Добкін. За його словами, замість того щоб надсилати силовиків, які тільки лякають населення, керівництву країни не зайвим було б відвідати охоплені протестами регіони й розпочати діалог із місцевими елітами та громадськими організаціями.
Бондаренко згадує, що, проте, після Помаранчевої революції, від результатів якої Донецький регіон також не був у захваті, вдалося уникнути розколу.
«2005 року Юлія Тимошенко зустрілася і поспілкувалася з місцевими елітами, і тоді не було жодних сепаратистських настроїв (майбутній прем'єр виступала на телебаченні у формі місцевої футбольної команди «Шахтар». – Forbes), – згадує він. – Що заважало Яценюкові поїхати й зустрітися, причому не тільки з Сергієм Тарутою, а також із донецькими бізнес-політичними елітами й пояснити свою позицію?»
«В української влади є проблема: вона боїться поїхати на Схід і відповісти на запитання громадян», – каже Рудьковський. На його думку, є кілька ефективних рішень, які допоможуть закріпити мовні, культурні та політичні переваги Сходу країни і позбавлять сепаратистів можливості спекулювати на них: закріпити статус російської мови як другої державної, обрати віце-спікера, якого поважають і підтримують на Південному Сході Україна, внести зміни до Конституції, які не дадуть можливості призначити до місцевих обладміністрацій чиновників із Києва.
«Разом із президентськими виборами можна спокійно провести не регіональний, а всеукраїнський референдум щодо федералізації, – вважає Рудьковський. – Ризики мінімальні, адже ми всі розуміємо, що понад 80% підтримає унітарність країни».
- Войдите, чтобы оставлять комментарии
