Politico | Бельгія. Байден дає Україні "ще один шанс" на реформи.

 Сполучені Штати взяли на себе зобов’язання виділити $190 млн фінансової допомоги Україні. Про це повідомив віце-президент Джо Байден. Однак, він попередив, що у Києва є лише "ще один шанс", щоб викорінити корупцію, інакше фінансування буде закрито. Байден провів переговори з президентом України Петром Порошенком, пообіцявши підтримати Україну у протистоянні з російським агресором. Він також закликав лідерів України не сходити зі шляху реформ. "Надії українського народу не можуть бути ще раз перекреслені через корупцію," – сказав Байден. "Ще один шанс. Це надзвичайно важливо для України. Для того, щоб стати стабільною і процвітаючою частиною безпечної Європи, потрібно, безумовно, ретельно і повністю викорінити ракову пухлину корупції. Народ повинен бачити, що минуле відійшло назавжди. Це означає, що повинні прийматись важкі рішення. Це означає прискорення темпу реформ, відмову від практик минулих років, просування якісного держуправління, підвищення прозорості в усіх напрямках, на кожному урядовому рівні, і зміцнення верховенства закону. Це означає, всі грають за тими ж правилами, від простих людей до можновладців”, – наголосив Байден. Порошенко, у свою чергу, додав, що уряд домігся прогресу в реформах, у тому числі у створенні антикорупційної прокуратури. 

The New York Times | США. Джо Байден заявив, що США підтримують Україну . "У понеділок американський віце-президент Джо Байден запевнив українських лідерів, що США не пожертвують Україною, щоб домогтися співпраці з Росією в Сирії, хоча адміністрація Обами і намагається вести складну дипломатію з Москвою", - передає Пітер Бейкер у The New York Times. - На початку дводенного візиту Байден сказав українцям, що США все ще підтримують їх у зв'язку з конфліктом з проросійськими сепаратистами, і звинуватив російського президента Володимира Путіна в порушенні мирної угоди, досягнутої в Мінську. Щоб підкріпити запевнення в підтримці, Байден пообіцяв Києву ще 190 млн доларів в якості допомоги". "Сполучені Штати твердо стоять на боці українського народу перед обличчям триваючої – я підкреслюю, триваючої, – агресії з боку Росії і підтримуваних нею сепаратистів. "Мінськ" не відбудеться, якщо Росія не виконає своїх зобов'язань, а президент Путін не виконає обіцянок, які вже кілька разів дав моєму президенту, вам і міжнародному співтовариству", – заявив Байден. "Президент Обама наполягає, що конфлікти, які склалася в Україні і в Сирії існують окремо один від одного, і послав Байдена донести цю думку до адресата. За словами Обами, те, що Вашингтон і Москва співпрацюють в рамках врегулювання сирійської громадянської війни і боротьби з "Ісламською державою", не завадить Заходу і далі тиснути на Росію з приводу України. Європейський союз теж, мабуть, готовий відновити санкції проти Росії на наступному тижні", - йдеться в статті. "Майкл Макфол, колишній посол Обами в Росії, сказав, що українці повинні відчути себе впевненіше", - передає автор. "Поїздка віце-президента Байдена до Києва чітко вказує на те, що США не збираються проміняти Україну на співробітництво з Росією в Сирії. Такі схеми ніколи не працюють", – сказав Макфол в електронному листі. "Під час поїздки Байден також скористався нагодою натиснути на президента Петра Порошенка і прем'єр- міністра Арсенія Яценюка, щоб вони відклали в сторону свої розбіжності і більше робили для боротьби з корупцією. Він заявив, що в України є можливість навести у себе порядок, поки Росія зосереджена на Близькому Сході", - повідомляється далі. 

The Times | Великобританія. Яценюка підозрюють у корупції . 

Українська прокуратура розслідує ймовірну участь прем'єр-міністра країни Арсенія Яценюка в корупційній схемі з обігом в $90 млн на рік, пише у вівторок британське видання Times. Головний прокурор Одеської області та заступник генерального прокурора України Давид Сакварелідзе розповів виданню про виявлення в ході рейду в Одеському припортовому заводі, який належить державі, фактів, що підтверджують, за його словами, причетність прем'єра до розкрадання прибутку підприємства. У канцелярії Яценюка відкинули ці звинувачення, заявивши, що "вони не мають нічого спільного з реальністю". Скандал розгорається на тлі зростаючого протистояння між прем'єр-міністром і нинішнім губернатором Одеської області Михайлом Саакашвілі, який вважається фаворитом президента України Петра Порошенка. При цьому видання зазначає, що Сакварелідзе – ключовий гравець команди Саакашвілі. Популярність Яценюка постійно знижується, пише Times. Після відставки минулого тижня його найближчого парламентського соратника в результаті корупційного скандалу рейтинг прем'єр-міністра впав до 2%. Саакашвілі ж, навпаки, згідно з опитуваннями, сьогодні найпопулярніший політик в Україні. Звернення до президента з проханням замінити ним нинішнього прем'єра підписали вже 31 тисяча осіб. Одеська прокуратура розслідує укладений 12 листопада контракт між Одеським припортовим заводом і австрійською компанією Antra, пише газета. За умовами контракту, Antra забезпечує заводу понад половину його потреб у газі в обмін на аміак і добрива. Antra отримує продукцію заводу за собівартістю, що дозволяє їй отримувати прибуток від перепродажу на відкритому ринку. Подібні угоди називаються "давальницькі схеми". У деяких країнах, але не в Україні, вони вважаються незаконними, уточнює видання. Прокуратура стверджує, що умови контракту були складені таким чином, щоб позбавити Київ прибутку від угоди. Для обвинувального вироку прокурорам потрібно буде довести, що Antra є всього лише ширмою, за якою ховаються інтереси державних чиновників України. За даними комерційного регістра Австрії, компанію Antra як "віртуального продавця" заснував у 2013 році під назвою Systems Active громадянин України Леонід Марчук. Марчук також є головним бенефіціантом української компанії "Транс-Газ Бюро". 90% акцій Antra належить швейцарській компанії Universal Exports Holding, на чолі якої стоїть ще одна громадянка України, Юлія Сурніна. Тримач 10% акцій Antra Ойген Хінріхс-Шрамм заперечує зв'язки компанії з українським газовим трейдером. Угода стала можливою завдяки підписаному Яценюком в квітні закону, що набув чинності в жовтні, уточнює Times. Уряд також відклав намічену на жовтень приватизацію Одеського припортового заводу, що дозволило здійснити операцію. За словами Сакварелідзе, чиновник, котрий підписав від імені уряду контракт, був безпосередньо призначений прем'єр-міністром ще в квітні. В апараті Яценюка заперечують факт призначення і стверджують, що людина ця була обрана правлінням Одеського припортового заводу. Нагадаємо, за кілька днів до цієї публікації Михайло Саакашвілі заявив, що через корупцію Україна щороку втрачає понад $5 млрд . Винить глава Одеської області в таких втратах в першу чергу прем'єра Арсенія Яценюка. Конфлікт Саакашвілі і Яценюка триває давно. Починаючи з вересня губернатор Одеської області постійно звинувачує уряд у корупції і зв'язках з олігархами. 

Deutsche Welle | Німеччина. Логіка нової газової війни. 

Російські газопровідні проекти в обхід України один за іншим втрачають шанси на реалізацію. З початком конфлікту Москви з офіційною Анкарою, до розряду нездійсненних проектів перейшов і «Турецький потік». Ще раніше Росія сама відмовилася від будівництва «Південного потоку», не зумівши або не захотівши узгодити його з Єврокомісією. На черзі «Північний потік-2», якому Єврокомісія вже відмовила у фінансуванні. А в недалекому майбутньому від нього можуть і зовсім відмовитися. Вісім посткомуністичних країн ЄС, а також Греція, звернулися з листом до Єврокомісії з вимогою закрити тему нового газопроводу з Росії на грудневому саміті Євросоюзу. На думку підписантів, будівництво «Північного потоку-2» тільки збільшить енергетичну залежність ЄС від Росії. Таким чином, Газпром, який вже неодноразово заявляв про бажання припинити транзит газу через Україну, опиняється у глухому куті. Розвивати нові проекти заважає політика. Користуватися газотранспортною інфраструктурою на українській території російська компанія теж не може — також через політичні причини. Які залишаються варіанти? Перший варіант – все ж таки домовитися. Наприклад, «Північний потік-2» цілком може бути побудований і без підтримки з боку Єврокомісії. Проект може бути реалізований, якщо тиск з боку Брюсселя припиниться, країни-транзитери, на кшталт Словаччини, змиряться з втратою доходів від прокачування російського газу по своїй території, а держави Південної Європи відмовляться від мрії про реалізацію давно згорнутого проекту «Південний потік». Ну а Газпром повинен знайти спосіб працювати в рамках так званого «третього енергопакета» та демонополізувати новий трубопровід. Чи реально це? Судячи з тону листа “дев'яти” і коментарях, що лунають з Брюсселя і Москви, на даний момент це виключено. Простору для компромісу залишається все менше, а ставки сторони газового спору підвищують. Європейські політики постійно нагадують Росії, що тепер є ринок зрідженого газу і завжди можна звернутися до Катару за додатковими поставками, як це робить Туреччина. В цьому спорі росіяни схожі на бика, якого спочатку роздратували, потім загнали у вузький коридор і тепер женуть у вольєр. Величезна тварина впирається. Але в нього завжди є шанс не бігти в заданому напрямку, а спробувати пробити стіну там, де вона здається найменш міцною. Така можливість є і у Кремля. Найбільш слабким елементом в конструкції, яка має на меті змусити Росію зберегти транзит газу через українську територію, залишається сама Україна. Чи означає це, що Москва сяде за стіл переговорів з Києвом, як на це розраховують деякі європейські політики, і домовиться про використання вже існуючої газотранспортної системи? Цього не буде. Проблема навіть не в тому, що ці переговори повинні проходити після анексії Криму і на тлі військових дій в Донецькій і Луганській областях. Проблема в тому, що однією з головних рушійних причин конфлікту в Україні було бажання Росії отримати контроль над сусідньою країною та її газотранспортною системою. Інакше кажучи, не отримавши контроль над Україною, Росія на подальший транзит через її територію не погодиться. В результаті економічні інтереси штовхають Кремль до відновлення агресії на сході України. В рамках конфронтаційної логіки, яку з 2014 року демонструє російське керівництво, з нинішнього становища іншого виходу немає. Якщо альтернативні трубопроводи побудувати не вдається, Москві залишається боротися за отримання контролю над тими, що вже існують. Володимир Путін недарма у своїх виступах часто використовує вираз «як бичка на мотузочці». Для нього підкорятися чужим вимогам, слідувати за маршрутом, який хтось визначив за тебе, страшніше, ніж піти на військовий конфлікт. І в Євросоюзі не повинні про це забувати, заганяючи російського лідера в занадто вузькі рамки.

Stratfor | США . Росія і Україна все більше віддаляються одна від одної. Кінець 2015 року близький, і відносини між Росією та Україною залишаються в глухому куті. Останньою проблемою двосторонніх відносин стало припинення подачі електрики з України в Крим. Існують також розбіжності щодо торговельної угоди між Україною та Європейським союзом, через які Росія погрожувала ввести обмеження на імпорт української сільськогосподарської продукції. Обидві сторони готові до того, що ці проблеми протягом деякого часу залишаться не врегульовані, але прогрес все ще можливий. Однак цього не можна сказати про протистояння на сході України, яке, мабуть, продовжиться і в наступному році. Збій подачі електрики з материкової частини України в Криму почався в кінці тижня, 20-22 листопада. Поки кримсько-татарські активісти проводили демонстрації протесту поблизу об'єктів електричної інфраструктури у Херсонській області, вибух зруйнував чотири основні лінії, по яким електрика надходило в Крим. Ніхто не взяв на себе відповідальність за ці вибухи, але їх майже напевно зробили згадані активісти за негласної підтримки українського уряду. Електропостачання Криму так і не було відновлено. Електропостачання Криму з України переривається не в перший раз після анексії півострова Росією в березні 2014 року. Тим не менш, тривалість і розмах цього збою не має прецедентів, і реакція, точніше її відсутність, на збій як з боку Росії, так і з боку Заходу, сама по собі незвичайна. Росія не робила ніяких формальних заяв, крім заклику до української влади якомога швидше усунути несправність, а Європейський союз і США зберігають мовчання про цю подію. Якщо і були якісь переговори про відновлення електропостачання, то вони проходили за закритими дверима. І Москва готується до тривалих перебоїв у постачанні. Другого грудня президент Росії Володимир Путін дав старт першій черзі енергетичного мосту з Росії в Крим. Друга черга повинна бути завершена до квітня, і, за словами російських чиновників, вона повинна позбавити Крим від залежності від українських джерел електропостачання. Разом з тим, обидві лінії повинні постачатимуть 800 мегават, а Крим одержував з України 1200 мегават до збою. Тим часом Росія і Україна провели переговори з іншого питання: статусу торгового договору України з Європейським союзом. Росія попередила, що обмежить імпорт усієї сільськогосподарської продукції з України, починаючи з 1 січня, коли має вступити в силу економічна частина угоди про асоціацію України з Європейським союзом. Російські, українські та європейські представники провели тристоронні переговори, щоб запобігти подібним обмеженням, але жодного прогресу досягнуто не було. Зустріч російських і українських представників при посередництві Сесілії Мальстром, комісара ЄС з торгівлі, завершилася без укладення угоди. Після цієї зустрічі Мальстром сказала, що 7 грудня відбудеться ще один раунд переговорів, але міністр економіки Росії Олексій Улюкаєв сказав, що навряд чи вдасться досягти угоди до 1 січня. Україна згорнула більшу частину сільськогосподарського експорту в Росію протягом року, що дозволяє припустити про підготовку Києва до можливої повної заборони на український імпорт. Поставки сільськогосподарської продукції з України в Росію скоротилися більш ніж на 70% у порівнянні з періодом з січня по жовтень минулого року, і склали всього лише 250 мільйонів доларів, тоді як експорт в азіатські і європейські країни збільшився. На тлі цих процесів Україна і Росія досягли дуже незначного прогресу в широких стратегічних переговорах. Мінські домовленості показали деякий успіх у вересні та жовтні, коли угода про припинення вогню між проросійськими сепаратистами і українськими силами безпеки дотримувалося майже повністю, але нещодавно бої на лінії зіткнення в східних областях України поновилися. Скоріше за все, це було пов'язано з провалом виконання політичних складових Мінських угод. Росія вимагає від України і європейців погодитися на надання сепаратистським територіям статусу широкої автономії і внести поправки до Конституції. Київ і Захід вимагають, щоб Москва спочатку повернула їм контроль на кордонах сепаратистських областей та Росії. Сторони по-різному інтерпретують Мінські домовленості, і це ускладнює пошук вирішення конфлікту. Європейці вже дали зрозуміти, що в 2016 році будуть підтримувати Україну і продовжать чинити тиск на Росію. Європейський союз, скоріше за все, прийме рішення продовжити ще на півроку санкції проти Росії під час засідання Ради Європи 18 грудня. Але це не означає, що в найближчому році неможливо досягти угоди між Україною, Росією і Заходом. Компроміс з питань тактичного характеру все ще можливий, наприклад, щодо постачання електрики в Крим і по російській забороні на імпорт української сільськогосподарської продукції, хоча обидві сторони готуються до затяжного протистояння. Є також шанс на зрушення з виконанням Мінських домовленостей і на зниження інтенсивності боїв уздовж лінії фронту, як це траплялося періодично протягом року. Але якщо подивитись на поточний стан справ, то сторони продовжують віддалятися одна від одної, і російсько-західне протистояння в 2016 році не припиниться