"Султана" Ердогана і Трампа розлучили при народженні - The New York Times
Туреччина знаходиться досить далеко від Клівленда, де республіканці проводять свій з'їзд.
Але я закликаю вас вивчити нещодавній невдалий військовий переворот проти президента Туреччини Реджепа Тайіпа Ердогана. Америка не Туреччина – але якщо врахувати особу і політичну стратегію, то, ймовірно, Ердогана і Дональда Трампа розлучили при народженні.
Про це пише Томас Фрідман у статті "Трамп і Султан", опублікованій на сайті газети The New York Times, пише ТСН
Драма, яка розігрується в Туреччині сьогодні, може стати прикладом того, як колись успішна країна може збитися з шляху, коли її лідер, який демонізує всіх своїх суперників і вірить божевільним теоріям змови, починає вважати себе одноосібним правителем – єдиним, хто може повернути своїй країні велич – і переймає всю владу.
Давайте почнемо з Ердогана, який був прем'єр-міністром з 2003 по 2014 рр.., але потім зумів перейти на раніше символічну посаду президента і зосередив у своїх руках всі ключові повноваження. Зізнаюся, що коли я вперше почув новини про спробу перевороту 15 липня, то відразу ж захотів порадитися з приголомшливим експертом з питань зовнішньої політики міс Меннерс, оглядачем The Washington Post, тому що я задавав собі питання: "Як правильно реагувати, коли погані речі трапляються з поганими людьми?"
"Люба міс Меннерс, я інстинктивно не сприймаю таких військових переворотів проти демократично обраних урядів, як у Туреччині. Але чи можна назвати мене поганою людиною, якщо одна частина мене вважала, що президенту Туреччини слід було цього очікувати?"
Той, хто стежить за ситуацією в Туреччині, добре знає, що протягом багатьох років Ердоган потроху здійснював власний мовчазний переворот проти турецької демократії: кидав у в'язницю журналістів, позбавлявся від супротивників за допомогою гігантських податкових рахунків, відроджував внутрішню війну проти турецьких курдів, щоб вгамувати націоналістичні пристрасті і розширити свої зусилля для захоплення ще більшої кількості повноважень, і, в цілому, намагався перетворити себе в сучасного султана.
Я радий, що переворот провалився, особливо до того, як це сталося – і тому, що багато світських турків, які насправді є противниками автократичного правління Ердогана, й постраждали від нього, все ж виступили проти змовників, пояснивши це необхідністю збереження турецької демократії. Це було справді вражаюче вираження колективної мудрості і прояв демократичних почуттів. Завдяки зрілості турецького народу, Ердоган отримав те, що гравці в гольф називають "другою спробою", у нього буде шанс продемонструвати свою прихильність універсальним постулатами демократії. Але чи скористається він цією можливістю?
Або Ердоган повернеться до своїх перевірених методів збереження влади: розділить турків на своїх прихильників і ворогів держави, почне створювати теорії змови і використовує невдалий переворот в якості дозволу для полювання на відьом, не тільки на змовників, але і на тих, хто посміє перейти йому дорогу? Ранні ознаки не обіцяють нічого хорошого. Через день після невдалого перевороту, Ердоган звільнив 2745 суддів і прокурорів. Як він дізнався, кого звільняти за один день?
Можливо, у нього вже був список ворогів? Згідно з повідомленнями, в рамках програми "очищення" від прихильників перевороту, він звільнив 1500 університетських деканів, відкликав ліцензії 21 000 вчителів і звільнив, або усунув близько 35 000 службовців армії, сил безпеки та судової системи.
Ось справжня трагедія. Ердоган був видатним лідером в перші п'ять років і дійсно підняв економіку країни і середній клас. Але з тих пір все це запаморочило йому голову, йому вдавалося уникати відповідальності за неналежну поведінку шляхом створення розколу між своїми вірними, більш релігійними послідовниками і більш світськими громадами Туреччини.
Оскільки його прихильники розуміють, що залежать від того, чи буде він залишатися у владі, він може говорити і робити що завгодно і ніколи не платити політичну ціну. Його оплот завжди буде слідувати його командам в дусі "ми проти них". Але, в кінцевому рахунку, постраждає Туреччина.
Звучить знайомо?
Трамп покладається на ту ж тактику: він фабрикує факти і цифри в промисловому масштабі. Він регулярно викриває теорії змови – одна з останніх про те, що "мова тіла" президента Обами дозволяє припустити, що з президентом "щось відбувається" – це натяк на те, що Обамі складно засуджувати вбивства поліцейських афро-американськими бойовиками, і він нібито відчуває симпатію до радикальних ісламістів.
Трамп також спирається на відносини "ми проти них" зі своїми послідовниками, щоб уникнути покарання за будь-які свої проступки. Він також одержимий своєю власною доблестю, він використовує Twitter, щоб обійти традиційні ЗМІ – і тих, хто перевіряє факти – і впорснути все, що захоче, в медіа-потік для нації. (Ердоган просто використовує свої власні дружні ЗМІ.) І більшість людей, якими оточив себе Трамп, є або його родиною, або пересічними особами, які шукають слави, включаючи його кандидатуру на посаду віце-президента і людини, який написав його дружині промову, яка виявилася абсолютним плагіатом промови Мішель Обами. Все це віддає шахрайством.
Якщо Трампа оберуть, я не думаю, що в країні відбудеться військовий переворот, але я гарантую вам, що передбачення Джеба Буша виявиться правдою, що Трамп буде "президентом, сіє хаос", таким же, яким був кандидатом. Американці регулярно будуть виходити на вулиці, тому що вони не збираються йти - з будь-якого серйозного питання – за людиною, яка постійно бреше, який зовсім не готувався до роботи і який забезпечує собі підтримку, придумуючи теорії змови і змушуючи людей боятися майбутнього і один одного. Якщо вам подобається те, що відбувається сьогодні в Туреччині ви полюбите Америку Трампа.
- Войдите, чтобы оставлять комментарии
