Чому німці голосували за праворадикалів
Зараз у ЗМІ дуже багато шуму щодо приголомшливого успіху "Альтернативи для Німеччини". Настрої переважають аларміські, в стилі "О, Боже! У Німеччині нацисти потрапили в парламент, причому відразу – на третє місце! Ми ж всі пам'ятаємо, що було в 1930-х роках! Історія повторюється!".
Насправді, все не так погано. У нинішніх умовах 13%, ну від сили 15% – це межа АдН. Хоча, треба відзначити, що в східних землях вони отримали більше 20%, ставши другою партією. А в деяких місцях, наприклад, в Дрездені – і першою.
Багато хто думає, що це пов'язано з масовим припливом біженців з Азії та Африки. Однак це не зовсім так. Лише 20% електорату АдН кажуть, що голосували проти міграційної політики уряду.
Насправді, виборців турбує інше – відсутність політичного діалогу, дебатів і суперечок в німецькому істеблішменті. Правоцентристи і лівоцентристи втратили всякі відмінності до ступеня змішування. Вони стали майже одним і тим самим. Доходило до смішного: на передвиборних дебатах їх лідери просто не могли ні про що посперечатися, оскільки, в загальному, були згодні. Зрештою, вони разом працювали в одному уряді.
Головною проблемою Німеччини стала відсутність серйозних проблем
Простіше кажучи, головною проблемою Німеччини стала відсутність серйозних проблем.
У цих умовах виборці просто хотіли дати стусана існуючій системі, щоб вона вибралася з теплого болота згоди і почала хоч трохи ворушитися. Загалом, це вдалося. Успіх АдН всіх дужео налякав.
Другий спонукальний мотив протестного електорату – загальноєвропейський. Економіки країн Заходу ростуть, але більшу частину нового доходу отримує не середній клас, а сама верхівка. Популісти всіх мастей користуються цією обставиною, обіцяючи більш справедливий розподіл доходів.
У США цим скористався Дональд Трамп, у Великый Британії – прихильники Brexit, у Франції до влади ледь не прийшла Марін ле Пен. Зараз там, до речі, найпопулярнішим політиком став вкрай лівий Жан-Люк Меланшон. У Польщі та Угорщині при владі праві популісти, в Греції – надзвичайно сильні ліві. Ті ж проблеми зараз спостерігаються і в Австрії, в Голландії і скандинавських країнах. Популізм всюди швидко набирає обертів.
Зараз цей рух робить лише свої перші кроки. Але успіх АдН свідчить, що перспективи у популістів є навіть в Німеччині – країні, абсолютно ворожій до будь-яких проявів радикалізму.
І тут треба відзначити одну дуже важливу обставину. Праві і ліві популісти виникли не на рівному місці. Вони стали породженням нинішньої ліберальної, політкоректної, толерантної і в той же час економічно жорсткої системи.
Європейським та північноамериканським політикам зараз саме час задуматися, що саме вони роблять неправильно. Які їх дії (або бездіяльність) породжують масовий попит на радикалів на обох флангах політичного спектру? Це не порожні запитання. Справа в тому, що якщо правильна відповідь на них знайдена не буде, зростання популярності напівнацистів і недокоммуністів продовжиться. І тоді на наступних виборах АдН отримає вже не 13%, а 23%.
В цьому випадку величезні проблеми почнуться не тільки у Німеччині, але й у Європи. І навіть ширше – у всього світу.
Іван Яковина, Новое время
- Войдите, чтобы оставлять комментарии
