Імпічмент Трампа. Від кого залежить доля американського президента
У вашингтонському повітрі знову запахло імпічментом. Вже десяток американських муніципалітетів приєднались до вимоги про імпічмент чинного президента США. Хоча в списку є декілька невеликих містечок штату Массачусетс та Каліфорнії, наявні там і Лос-Анджелес та Чикаго. Під сім мільйонів живих душ, між іншим.
Звичайно, імпічмент президента знаходиться далеко поза межами компетенції муніципалітетів, і всі ці тілорухи мають відверто рекомендаційний, скажемо так, характер. З іншого ж боку, виборні представники законодавчої влади не можуть просто взяти і проігнорувати вимоги такої кількості своїх виборців.
Абсолютно відвертий курс в бік спроби імпічменту Трампа взяла і Хілларі Клінтон, яка три дні тому на зустрічі з випускниками коледжу Веллеслі заявила, що на Трампа чекає неминучий імпічмент, і наробила купу прозорих натяків на долю Річарда Ніксона, який, як і Дональд Трамп, заважав проведенню розслідування стосовно своїх неблаговидних вчинків.
При тому акцент у теперішніх вимогах імпічменту поступово зміщується зі співпраці виборчого штабу Трампа з Росією в бік звинувачень у перешкоджанні проведення адекватного розслідування звільненим очільником ФБР Джеймосм Комі.
Але при тому, якщо судити не з політичних заяв демократів, а з реальної ситуації в органах законодавчої влади, момент імпічменту іще не настав. Причини того достатньо банальні. Палату представників із хорошим запасом контролюють республіканці - 238 проти 193 демократів. Вони ж контролюють і Сенат - 52 проти 46 демократів, плюс два незалежних сенатори. Звичайно, чимало республіканців, на кшталт сенатора Маккейна, складно записати у фан-клуб чинного президента США, і в разі потрапляння справи на розгляд верхньої палати Конгресу президенту задали б перцю. Але проходження імпічменту через палату представників наразі видається проблематичним.
При тому що й деякі демократи ідею імпічменту підтримують – але поспішати з нею не бажають. Бо насправді вибір, який стоїть зараз перед американськими елітами, більш ніж непростий.
З одного боку, імпічмент Трампа – в разі, якщо не буде абсолютно переконливої доказової бази його злочинів (якої, до слова, наразі поки немає) – це скриня Пандори. Відкривши яку, демократи ризикують отримати аналогічне несприйняття вже свого переможця президентських перегонів. Дотепер обидві партії у США ставили результати виборів вище за свої інтереси, але якщо Трампа змістять не за чітко розслідуваний злочин, а через те, що він не подобається демократичному а частині республіканського істеблішменту (ну і всій решті світу – але то таке) – це буде початком кінця американської демократії.
З іншого боку, ігнорування наявних проблем з Трампом, його вчинків – сьогоднішніх і минулих – загрожує рівно тим самим. Відчуженням як окремих виборців, так і цілих регіонів, і втратою довіри до чинної політичної системи.
Тому як республіканці, так навіть і демократи в Конгресі, попри гучні заяви Клінтон, зайняли очікувальну позицію. Всі хочуть побачити результати розслідування, проведеного екс-шефом ФБР з дванадцятилітнім стажем на цій посаді, Робертом Мюллером ІІІ, довіру до якого відчувають обидві сторони.
І якщо злочини Трампа чи його штабу знайдуть підтвердження – від його республіканської підтримки що в Конгресі, що в Сенаті не залишиться і каменя на камені. Зважаючи на той факт, що на частину депутатів наступного року чекають вибори, навіть республіканцям не захочеться йти на них з іміджем "захисників злочинця Трампа" За таких умов імпічмент буде практично неминучим.
Якщо ж комісія Мюллера не "накопає" нічого вагомого – то заклики до імпічменту кануть в політичному небутті. Не виключено, що разом із декотрими політиками, які ними зловживають.
- Войдите, чтобы оставлять комментарии
