Кремлівські матрьошки або російський слід у Польщі
Це як у історії про хлопчика, який весь час кричав про вовка. Ось, в Україні зараз активно обговорюється справжність плану операції «Шатун» і щирість поведінки Савченко. Такий «білий шум» часто відволікає увагу від справжньої діяльності «кремлівських агентів впливу».
Але нам хотілося б звернути вашу увагу на роботу «російського лобі» в інший постсоціалістичної країні, суспільство якої традиційно антиросійськи налаштоване, точніше, налаштоване проти російського імперіалізму. Це єдина несоюзна республіка, де люблять і шанують Висоцького і де проводяться вечори пам'яті Окуджави.
Йдеться про країну НАТО, де до весни 2014 року хор ім. Александрова гастролював тричі на рік. Ми хочемо поговорити про «російський слід» у Польщі.
Тож як виглядають свідомі чи несвідомі провідники ідей «русского мира»? Які методи вони використовують у своїх діях? Яка публічна риторика «кремлівських матрьошок» на берегах Вісли?
Чому матрьошки? Усе дуже просто. Матрьошка це істота, що складається з ряду оболонок (які можуть бути різного кольору і з різними обличчами), за якими ховається сутність. Кремлівської матрьошкою може бути як одна людина, яка приховує під «ликами» євроскептицизму, антиглобалізму, антиукраїнізму (можливі й варіації з іншими анти) свою «споконвічну російську душу», так і ціла організація, що діє за таким самим принципом. Через багатошаровість оболонок між такими діячами складно встановлювати зв'язки.
Дії в різних вимірах дають можливість уникати перетинів, створюють ілюзію атомарності й відсутності взаємозв'язків. Тому виявити «кремлівську матрьошку» складно. Ще складніше їй протидіяти. Щоб ліквідувати роботу «матрьошки» потрібно розкрити її сутність, а для цього необхідно зняти всі її оболонки, розпізнати всі її «лики».
Найвідомішою на даний час «кремлівською матрьошкою» в Польщі є викритий і заарештований місцевими правоохоронними органами російський агент впливу Матеуш Піскорський. Про російською шпигуна Піскорського, зокрема про його антиукраїнську діяльність і зв'язки з кумом Путіна Віктором Медведчуком вже написано чимало. Але навіть після цього арешту «кремлівська матрьошка» в Польщі продовжує діяти - Піскорський це тільки одна з безлічі можливих оболонок.
Традиційно боротьба розвідок відбувається на невидимому фронті. Але сучасність вимагає публічності, тому в епоху інформаційного суспільства та медіавійни виникає необхідність у якісно нових агентах - особистостях, які своєю публічністю формують громадську думку і управляють масовою свідомістю. Ці люди спритно використовують цінності західної цивілізації - свободу слова і плюралізм, тому довести факт їхньої шпигунської діяльності складно, а часом і неможливо. Основи європейської культури дозволяють «кремлівським матрьошкам» множити оболонки до нескінченності.
Але, в той же час, свобода слова і транспарентність є для західної цивілізації механізмами протидії, своєрідною внутрішньою протиотрутою від діяльності «кремлівських матрьошок». У польському медіапросторі періодично з'являються повідомлення про викритих російських шпигунів, наприклад - про штабного офіцера або про співробітника міністерства оборони, але інформація ця рідко виходить за рамки блогерскої спільноти.
Дуже цінний в цьому аспекті блог в Facebook громадського діяча Мартіна Рея «Російська 5 колона в Польщі». Тут автор блогу оприлюднює матеріали про діяльність польських політиків і громадських діячів пов'язаних «скрепами русского мира». Таким чином, саме медіапростір Польщі дає нам можливість, визначаючи особистості і взаємозв'язки їхньої діяльності, знімаючи оболонку за оболонкою, лик за ликом, виявляти сутність «кремлівської матрьошки» - агентів впливу Москви.
Підсумовуючи сказане, автор хоче запросити читача на спільне підприємство - таке собі лущення «кремлівських матрьошок» у Польщі. У циклі статей «Кремлівські матрьошки» ми спробуємо разом подивитися на публічну діяльність тих польських політиків і громадських діячів, які, переслідуючи інтереси «русского мира», займаються антиукраїнською діяльністю, на шкоду як польсько-українським відносинам, так і, як не парадоксально, інтересам Варшави, розкрити їхній взаємозв'язок з Москвою.
Український прапор і польські націоналісти
(З циклу «Кремлівські матрьошки або російський слід у Польщі»)
У День незалежності Польщі вітчизняні та польські ЗМІ облетіла новина про спалення українського прапора під час маршу Незалежності. Скандал набирав обертів і залучав до свого обговорення всіх пов'язаних з темою польсько-українських відносин.
Хронологія
«Невідомі особи в масках спалили прапор України на Марші незалежності в Варшаві» - так до драматичності лаконічно повідомив про цю подію кореспондент Газети Виборчої. За годину з'являється відео спалення, а Посольство України в Республіці Польща о 21.00 зробило заяву з вимогою розслідування і підготувало ноту до польського МЗС. Особливо варто відзначити оперативність реакції українських дипломатів, оскільки більшість українців, які мали справу з роботою посольства і консульства у Варшаві, скаржаться на некомпетентність і неквапність.
Уже 12 листопада маршалок Сенату РП Станіслав Карчевський, перебуваючи з візитом у Львові, засудив акт вандалізму.
12 листопада українським інтернетом почала ширитися інформація про те, що польські націоналісти побили паліїв українського прапора з організації «Національна вільна Польща» (NWP), звинувативши їх у співпраці з російськими силами.
13 листопада в обід польська поліція публікує інформацію про те, що під час Маршу було спалено прапор Руху за автономію Шльонска (RAS), який візуально схожий на український прапор (перший складається з жовто-синіх паралельних смуг, а другий - з синьо-жовтих). Аналогічну заяву зробили організатори Маршу незалежності, сказавши що було спалено прапор Верхнього Шльонска.
Таке виправдання хоч і є доволі безглуздим, але переводить конфлікт з міждержавного рівня на рівень внутрішньонаціональний і може розглядається як свідчення занепокоєння офіційної Варшави цією подією та спроба залагодити, хоча б постфактум, дикий інцидент як перед українськими, так і перед європейськими партнерами.
13 листопада в мережі з'явилося відео, на якому Дем'ян Беньоко підтверджує що є активістом організації «Національна вільна Польща», яка вельми тісно співпрацює з квазіпартією «Змяна» (про зв'язки з Кремлем якої не читав тільки ледачий), і саме він є тим побитим польськими націоналістами палієм українського прапора. У той же день на сайті польських автономних націоналістів з'являється інформація, що вони побили Беньока за спалення українського прапора і співпрацю з проросійським і комуністичним середовищем.
Відповідно, тут ми бачимо конфлікт між двома різними польськими націоналістичними групами: першою, яка в інтересах кремля проводить антиукраїнські публічні акції, що завдають шкоди міжнародному іміджу Варшави, і другою, що протидіє прокремлівським силам, які шкодять інтересам Польщі.
15 листопада Поліція РП передає зібрані щодо інциденту зі спаленням прапора матеріали в прокуратуру для правової кваліфікації злочину.
Наслідки і вигоди
Спалення українського прапора у Варшаві обурило українських правих, які закликали до мітингів і актам помсти, мотивуючи це тим, що поляки перейшли всі допустимі межі. На щастя, 13 листопада ввечері активісти Свободи зняли претензії до польської сторони в плані випадку з прапором і погодилися вважати інцидент вичерпаним, оскільки поляки самі покарали провокатора.
Хтось планував розв'язати війну між польським і українським націоналістичним рухом. Провокація не вийшла. Які сили намагались це зробити? Сui prodest? В першу чергу війна між поляками і українцями, або між польськими та українськими політичними силами, якщо хочете, вигідна Росії, і історія це не раз доводила.
Необхідно сказати, що вже більше року тривають офіційні і неофіційні контакти між польськими та українськими правими. З початком війни на Донбасі в правому середовищі Польщі почалися дебати щодо ставлення до українського націоналізму і загрози, яка походить від російського шовінізму.
Останні півроку в польському правому середовищі вплив українофільської фракції почав суттєво зростати. Можливо, почали давати результати публічні акції спільного поминання загиблих на Волині та листи взаємних вибачень. Очевидно, таке зближення неприйнятне для стратегів «русского мира», оскільки в найближчому майбутньому може трансформуватися в ефективну взаємодію, спрямовану на протистояння імперським амбіціям Кремля, а можливо і стати основою створення військово-політичного союзу країн балто-чорноморського регіону.
На розчарування «кремлівських матрьошок», провокація з українським прапором закінчилася парадоксально. Єдиною жертвою проросійських сил, які влаштували провокацію на Марші незалежності, став проросійський провокатор. Ось така от діалектика. Все як дідусь Ленін вчив.
Фелікс Рупицький, "Інформаційний спротив"
- Войдите, чтобы оставлять комментарии
