На кандидата в депутати скоїли замах і він скаржиться в ООН
На пошту PRпорталу надійшов лист від фейкового кандидата в народні депутати Льоні Лупана. Зважаючи, на замахи, які більше схожі на піар-акції, ми вирішилі опублікувати цей лист-звернення
Вельмишановний пане Пан Гі Мун! Лише на Вас я маю надію тому і звертаюся до Вашої поважної персони з лікарняної койки.
А потрапив я на цю койку прямиком із кривавих передвиборчих перегонів у 98ому окрузі, що з центром у місті Бориспіль, ну Ви ж в курсі. Рейтинг маю я серйозний. Конкуренцію усім складаю не хилу, а як побухаю з сусідом, так і зовсім електоральне поле зростає чоловік до двадцяти. Так ось, обо всьом по порядку…
Три дні тому, як і зазвичай, вирішив я вийти до двору своєї хати, вигуляти кота. Ну то й що, що нє собака? Що його тепер, не вигулювать? Виходжу, значить, котик пісяє, я дупу чухаю і тут як БАБАХНЕ!!! Перед очима все потемніло, життя своє прям все побачив … і навіть слова першої вчительки почув : «Льоня, нічо ти в житті не доб’єшся!» і прям так гарно чути, ніби ось зараз й каже… А БАБАХНУЛО ж по дорослому, я ж аж падать почав … падаю я такий й думаю все про вчительку : «А ось тобі, карга стара! Не добюсь? Диви, який я тепер поважний! ЗАМАХ НА МЕНЕ СКОЇЛИ! Конкуренти кляті!» Це ж я потім допетрив, що це «рука москви» й замах на мене в Крємлі готували, а спочатку на конкурентів грішив… я ж їм як кістка в горлі, ну я про це вже розповідав вам.
Очухався я вже в лікарні. Поруч дружина сидить - ридає, кіт-зассянець яйця лиже та куме якось винувато на мене дивиться. Кажуть мені : «Привезли ми Тебе, Льоня, до самої крутої лікарні. Тут тебе швидко на ноги поставлять». Кажуть-то добре, але обригані шпалєри так й шептали : «Не Шаріте це, Льоня, не Шаріте». Лікарі набігли. Консиліум цілий зібрали. Кажуть, в нас з ліків є аспірин та клізма, вам, кажуть, що більш по душі? Доречі, я й досі не розумію, чому вони мені аспірин через сраку вирішили вводить… Відчуття були дивні, але часом – приємні.
За лікарями у двері почали ломитись журналюги з мєнтами. Перших одразу відшили. Піар-піаром, але погляд мій таки видавав, що останню дозу аспірину внутрєдупно я отримав кілька хвилин тому. Мєнтам же ж розповів, що нападників не бачив, але БАБАХНУЛО так, що в них точно граната була, навіть дві... і пістолєт. Вони хоч і не стріляли, але ж хто ходить з гранатами та без пістолєта? Значить – точно був.
І ось розповідав я, розповідав, а сам бачу, що в кума погляд все винуватєй й винуватєй. Навіть з нотками цнотливої сором’язливості, що для кума не звично, бо він щє з 90-их як нап’ється, голий по Борисполю бігає, а на ранок ще ні разу соромно не було.
І ось пішли мєнти, кум зібрався з думками та каже до мене : «Не сердчай, Льоня, бо це я тебе … того… БАБАХНУВ». І виявляється, що цей Валдіс Пєльш нєдодєланий хтів мене чи то налякати, чи то розіграти… Та коли безшумно, у традиціях справжніх японськіх ніндзя, підкрадався до мене ззаду – БЗДНУВ від душі та зі звуком на пів района. І ось каже він це, а оченята, як в кота з мультфільму «Шрек». Ну а що я? Кум же ж як ніяк. Звичайно сказав, що зла на нього не тримаю, проте, про себе все ж подумав «Ти, куме, бзднув, а я - ніхуєво обісрався…»
Ну а тепер до суті мого звернення до Вас, шановний та любий мій Пан Гі Мун! Не могли б ви там, на рівні свого ООН, заборонити в нашому районному «Сільпо» несвіжу курку-гріль продавать? Вона, може, й смачна … але, відчуваю, що ще один замах від кумового кішечко-желудочного тракта я не переживу.
Кандидат в народні депутати України Льоня Лупан
- Войдите, чтобы оставлять комментарии
