Рейтинг маніпулятивності політичних сил на виборах 2015
25 жовтня Україна обиратиме депутатів місцевих рад, сільських, селищних та міських голів.
Вибори є одним із небагатьох доступних інструментів впливу на владу та державу та інструментом впровадження змін. На вибори треба йти принаймні для того, щоб дати власну оцінку владі діючій. Я – піду й проголосую.
Рішення голосувати за конкретну політичну силу (політика) ми приймаємо на основі сукупності факторів:
- наших особистих потреб та очікувань (зарплата, пенсія, погана дорога чи щоб чоловіка демобілізували)
- суспільно-політичної ситуації на час кампанії (бойовики почали наступ на Маріуполь, прийшли нові платіжки за опалення)
- емоційного ставлення до конкретних особистостей (цей кандидат молодий та красивий, а цей – товстий і хворий)
- інформації про результати їх минулої діяльності та виборчої програми на майбутнє (встановили дитячий майданчик та обіцяють освітлення у дворі)
- позиції авторитетів (колега по роботі – доктор наук, який завжди говорить «дєло», голосуватиме за такого).
Цей перелік не є вичерпним, але, мабуть, я згадав основні чинники впливу. А тепер оцініть власні можливості контролю над ними. Наші емоції, загальне інформаційне тло, погляди лідерів громадянської думки – це речі, які ми не контролюємо. Наші потреби також, здебільшо, глибоко ірраціональні. Фактично, єдиний пункт, де прийняття свідомого рішення можливе – це аналіз інформації про минулу діяльність кандидатів (партій) та їх обіцянок про майбутнє. Їхні плани та програми, а не красиві ролики та яскраві борди.
Моя мета – озброїти виборця розумінням маніпулятивних технологій, які використовуються для отримання бажаного результату голосування. Мета максимум – щоб 25 жовтня саме виборець, а не технологи виборчого штабу, зробили свідомий вибір, який вплине на наше майбутнє.
Я зупинюсь на чотирьох найбільш поширених маніпулятивних технологіях. Перша – це страх, друга – популізм, третя –патріотизм, четверта – патерналізм.
Страх. Інформація легко заражає нас емоціями. Ми співчуваємо, радіємо, плачемо чи сміємося. І ми боїмося. Тексти, новини, реклама справляються з цим чи не найкраще. Ми боїмося вірусів, бруду, стресу, війни, алергії, кризи чи терористів. Під впливом страху раціональний вибір не робиться. Страх вимагає негайного усунення його причин. Страх – улюблений інструмент наших політиків. Фашисти, розп’яті мальчики, тітушки чи беркут, очікуємо штурм, ядерна зброя та російські танки в Києві, Руїна та громадянська війна, агресор, беззаконня, хаос – цим нас лякають. Як правило, по цьому нам вказують на винних і пропонують вихід – голосувати за себе, любимого, що принесе мир, стабільність, порядок чи збереже країну.
Популізм. Тут все просто: ви повинні чітко фіксувати, коли політики говорять те, що ви хочете почути, а не те, що вони реально зроблять. Запам’ятайте, що тарифи, контрактна армія, відбиття російської агресії, індексація пенсій чи зарплат – це не те, для чого йдуть до місцевих рад, не компетенція місцевих органів самоврядування. Це – популізм. Це обіцянки, які нічого не варті. Солодка брехня, яку ми любимо. Любимо і голосуємо. Як солодке при діабеті: їсти не можна, а за юліну тисячу голосуємо.
По суті: тарифи, наприклад, встановлює Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), яка підпорядкована Президентові України і підзвітна Верховній Раді України. Парламенту і Президенту, а не обласній раді чи сільському голові!
Індексація та призначення пенсій визначаються Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», «Про пенсійне забезпечення». Законом, який приймає Парламент, а не міська рада Бердичева, наприклад!
Контрактна чи призовна армія, мобілізація чи демобілізація – це вирішують народні депутати України і Президент, а не фракція Батьківщини чи УКРОПу в Лебединському районі.
Патріотизм. Це заклики до нашого стадного рефлексу, до колективного підсвідомого, це коли «ми-українці», «наша нація», Ненька і вишиванка, макові віночки і дітки у шароварах. Це зручна ширма, за якою, як правило, ховається корпоративний інтерес: Укрспирт, Укртранснафта, ВЕЗ Крим, акцизи, тендери та повернення ПДВ. У регіональному вимірі – це дерибан землі, муніципальні тендери, комунальна власність…
Патерналізм на місцевих виборах – це «Команда Кличка» у Мукачевому, «Блок Порошенка» у Рахові, та «люди Садового» у Золотоноші. Це коли ми віримо у доброго царя та сильного лідера та голосуємо за їх світлий образ, а не за конкретного урку – місцевого представника.
Отже, страх, популізм, патріотизм та патерналізм у передвиборній агітації можна виявити та «зважити». Оцінивши передвиборчу агітацію основних гравців на предмет використання зазначених інструментів дозволю собі запропонувати Вам свій особистий, доволі суб’єктивний рейтинг маніпулятивності політичних сил, що йдуть на місцеві вибори. Для більшої об’єктивності я додав до критеріїв оцінювання і протилежні, неманіпулятивні фактори: звіти про результати роботи, плани чи заходи, що стосуються місцевого самоврядування, реалістичні місцеві реформи. Кожен критерій оцінювався за десятибальною шкалою. Критерії маніпулятивності мають знак «мінус» і, відповідно, негативно відображаються на рейтингу партії.
UPD: За чисельними зверненнями читачів, виготивили загальний рейтинг маніпулятивності передвиборчих обіцянок партій. За основу бралися ті самі дані та критерії, які просто візуалізовані в інший спосіб. Чим вищий стовпчик – тим більш маніпулятивною є кампанія.
…Обирайте, думаючи.
Володимир Полевий, керівник Інформаційно-аналітичного центру національної безпеки України
- Войдите, чтобы оставлять комментарии
