Шість міфів про українську ГТС. VoxCheck заяв Юлії Тимошенко
Українська ГТС вже давно стала великим геополітичним питанням. Росія не приховує, що хотіла б позбутися України у поставках газу до Європи за будь-якої ціни. Результат – будування газопроводів Північний потік 1 та 2. Що може зробити Україна? Приєднатися до європейського Енергетичного співтовариства та створити консорціум разом з однією з великих західних компаній з управління нашою ГТС.
Тобто у європейців, які теж хочуть зберегти свій транзит, у майбутньому буде два варіанти. Або прийняти пропозицію Росії та перейти на закупівлю газу через альтернативні канали постачання (Північний потік) – який Москва позиціонує як більш надійний порівняно з українським. Або об’єднатися з Україною та стати учасником з управління однієї з великих ГТС.
Одна з вимог приєднання України до європейського газового ринку – це анбандлінг або простіше кажучи, розділення НАК «Нафтогаз» на окремі компанії за напрямками діяльності. На європейському ринку газу одна компанія не має права займатись одночасно і видобутком, і транспортуванням газу. Тому незабаром «Нафтогаз» має позбутися одного з головних українських стратегічних активів – газотранспортної системи.
У плані реструктризації зазначалося, що передача майнового комплексу до керуючої компанії має відбутися після вирішення справи «Нафтогаз – Газпром» у Стокгольмі. Справа закрита – отже відокремлення ГТС від Нафтогазу може відбутися. У зв’язку з чим почали лунати заяви про те, що таким чином Україна проводить приватизацію своєї ГТС – тобто просто віддає один з головних активів, та ще й безкоштовно.
VoxCheck відібрав один із найсильніших виступів на цю тему – Юлії Тимошенко у Верховній Раді 20 березня 2018, а також перевірив одну з тез її законопроекту Щодо захисту національних інтересів в управлінні та власності Єдиної газотранспортної системи України. Ці тези виявилися тими міфами навколо відокремлення ГТС, які часто згадують й інші політики.
Міф №1. ГТС таємно віддають якимось іноземцям
МАНІПУЛЯЦІЯ
«Саме зараз за спиною парламенту відбувається процес передачі в управління самої вагомої цінності країни – газотранспортної системи».
Згідно з Законом «Про ринок природного газу», умови конкурсу з визначення партнерів ГТС розробляє та затверджує Кабінет Міністрів. Роль Верховної Ради – затвердити результати цього конкурсу та остаточно схвалити рішення про визначення партнерів ГТС.
Іншими словами, парламент і не має бути залученим до проведення конкурсу, він затверджує його результати. Так само, як і з іншими конкурсами, включно з приватизацією та призначенням директорів – це не компетенція парламенту. Заходами з передачі ГТС в управління займається робоча група на чолі з віце-прем’єром Володимиром Кістіоном.
До речі, закон про ринок газу приймали парламентарі, в тому числі за закон практично одностайно голосувала і фракція Батьківщини (але Юлія Тимошенко була відсутня).
МАНІПУЛЯЦІЯ
«49% віддається невідомим іноземним компаніям»
У законі «Про ринок природного газу» прописали, що до 49% корпоративних прав ГТС може передаватись в управління іноземній компанії. Але не будь якій. Компанія має бути або зі США, або з Енергетичного співтовариства (це країни ЄС плюс Велика Британія) і мати відповідний досвід управління газотранспортними системами.
Та важливіше, що іноземна компанія здійснюватиме лише управління і користування ГТС. У такої компанії не буде права самостійно схвалювати передачу ГТС у заставу, виводити з експлуатації, ліквідовувати чи консервувати частину майна і т.д. Майновий комплекс ГТС – грубо кажучи труба – залишиться у власності держави.
Навіщо взагалі надавати іноземцям доступ до управління ГТС?
Це робиться для того, щоб:
- забезпечити навантаження ГТС після того, як контракт України на транзит газу з Росією закінчиться у 2019 році. Ставши співуправляючим української ГТС, Європа автоматично стає зацікавленою стороною у продовженні поставок газу з Росії через Україну. Так, наприклад, вважає голова представництва ЄС в Україні Хьюг Мінгареллі;
- усунути монопольне становище НАК «Нафтогаз» на ринку природного газу та імплементувати Європейські директиви;
- мінімізувати корупцію та запровадити прозоре й ефективне функціонування системи;
- отримати зарубіжний досвід та міжнародні корпоративні стандарти з управління ГТС.
Міф №2. Передача ГТС – це безкоштовний продаж
МАНІПУЛЯЦІЯ
«Передача в управління – це приватизація без грошей! Це позбавлення нації права управляти своїм майном і отримувати доходи».
Передача в управління – це не приватизація. Так, Господарський кодекс (ст 167) визначає передачу корпоративних прав як право особи, якій ці права передаються, на участь в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та іншого (докладніше Про управління об‘єктами державної власності).
У Плані реструктуризації Нафтогазу окремо зазначено, що передача в управління відбувається без приватизації. Основні фонди Нафтогазу (фактично газові труби і ПСГ) залишаються у державній власності. Іноземна компанія, що буде здійснювати управління, матиме обмежені права: не матиме права самостійно приймати рішення про передачу ГТС в заставу, виводити з експлуатації, ліквідувати чи консервувати частину майна і т.д. Компанія буде отримувати доходи, так само, як і держава.
Міф №3. Українська ГТС коштує сотні мільярдів доларів
МАНІПУЛЯЦІЯ
«Вартість побудови такої ГТС становить 300 млрд євро, що дорівнює ВВП України за три роки»
Щоб побудувати нову ГТС в Україні, треба приблизно 280-325 млрд євро (або $350-400 млрд) – це розрахунки Інституту енергетичних стратегій. Але вже існуюча ГТС коштує в рази менше. Через амортизацію та значний знос основних засобів продаж ГТС не зможе принести такої суми. Більш реальна сума – $30-40 млрд (дані також Інституту енергетичних стратегій).
До речі, ВВП України за три останні роки становив близько 266 млрд євро, а не 300 млрд євро.
Міф №4. Росія захопить контроль над ГТС
МАНІПУЛЯЦІЯ
«Не зважаючи на те, що сьогодні в українському законодавстві містяться норми, які дозволяють бути партнером ГТС лише компаніям з ЄС або США, немає жодної гарантії, що надалі контроль над українською ГТС не перейде до російського «Газпрому» або афілійованих з ним структур»
Згідно з законом «Про ринок природного газу» контроль над Партнером ГТС не здійснює жодна особа з держави, яка не є стороною Енергетичного Співтовариства чи США. Серед членів Енергетичного співтовариства Росії немає. Більше того, це не лише норми в законодавстві, але й фактичний стан справ. Наразі Україна вже отримала пропозиції від 10 компаній з європейських країн.
Компанії, від яких Україна отримала пропозиції
| Назва компанії | Країна походження | Рік заснування | Оборот, млн євро | Прибуток, млн євро |
| Eustream | Словаччина | 1972 | 760 (2016) | 387 (2016) |
| Snam | Італія | 1941 | 2533 (2017) | 940 (2017) |
| Gazunie | Нідерланди | 1963 | 1241 (2017) | 370 (2017) |
| GRTgaz | Франція | 2005 | 1993 (2016) | 384 (2016) |
| GAZsystem | Польща | 2004 | 481 (2015) | 115 (2015) |
| Desfa | Греція | 2007 | 268 (2017) | 85 (2017) |
| Reganosa | Іспанія | 1999 | 58 (2016) | 15 (2016) |
| Verbunddnelz Gaz AG | Німеччина | 1990 | 1030 (2017) | 71 (2017) |
| Fluxys | Бельгія | 2001 | 1027 (2016) | 118 (2016) |
| Transgaz | Румунія | 2000 | 1748 (2017) | 602 (2017) |
Якщо ж говорити про можливість опосередкованого впливу Росії на ці компанії, то хоч і не можна на 100% виключати таку ймовірність, але відповідальність за це нестимуть також і депутати. Адже це вони відповідно до законодавства мають затвердити остаточний список партнерів ГТС.
Міф №5. Після Стокгольмського арбітражу ГТС буде приносити Україні $3 млрд щорічно
МАНІПУЛЯЦІЯ
«Після рішення Стокгольмського арбітражу ГТС має приносити Україні майже 3 млрд доларів доходу на рік – це стільки, скільки витрачається на оборону України! <…> (А передача ГТС) означає, що 3 мільярди доларів більше не буде доходом, яким розпоряджається держава»
Рішення Стокгольмського арбітражного суду по справі «Нафтогаз-Газпром» не стосується щорічного доходу від транспортування газу. Рішення передбачає одноразову виплату Газпромом $2,56 млрд компенсації за порушення зобов’язань щодо обсягів транзиту в минулому. Ще $500 млн Нафтогаз зекономить від зниження контрактної ціни на закупівлю газу на 2018-2019 роки і заплатить на $1,8 млрд менше за газ, придбаний у 2014 та 2015 роках.
Щодо доходів ГТС, то, за словами голови Нафтогазу Андрія Коболєва, вони справді 2017 року можуть скласти близько $3 млрд. При цьому оборонний бюджет України минулого року теж був на рівні $3 млрд (89 млрд грн за курсом 29,3 грн/дол). Але знову ж таки: одноразова плата за арбітражем не стосується щорічного доходу від ГТС. Дохід від транзиту газу українською ГТС у 2012-2013 рр становив близько $4 млрд на рік, а в 2014-2016 рр – близько $2 млрд. на рік.
Якщо ГТС буде передана компанії з управління, то Україна і надалі отримуватиме дохід від транзиту газу, але в меншому обсязі – частина цього доходу буде виплачена як дивіденди керуючій компанії (до 49%). Водночас сам дохід може бути більшим, якщо керуюча компанія наростить прибутки від ГТС, зробивши її більш ефективною.
Міф №6. ГТС відбирають у держави попри відповідний закон
МАНІПУЛЯЦІЯ
«У 2007 році депутати цього залу заборонили маніпуляції з ГТС 430 голосами. Одноголосно! Парламент знав, що це відповідальність перед народом і зробив все, щоб не допустити таких речей. Я прошу вас не дати можливості забрати в України найціннішу власність»
Такий закон справді ухвалили 2007 року. Називається «Про трубопровідний транспорт». Ним заборонялося відчужувати право власності на основні фонди ГТС.
Але зараз цього і не відбувається: ГТС залишається у власності держави. Йдеться про входження в капітал керуючої компанії ГТС. Про необхідність відокремлення ГТС від Нафтогазу ми писали вище.
- Войдите, чтобы оставлять комментарии
