Звіт Amnesty International - нищівний удар по іміджу органіщації
Цікаві практичні думки щодо кейсу Amnesty International з комунікаційної точки зору
1) Це провал, а не дотримання балансу.
Це активність, яка не має адекватної цілі, а точніше має деструктивну.
В Україні не просто повномасштабна війна, тут — геноцид. Українців вбивають, ґвалтують, «фільтрують». Руйнують країну в нуль. При цьому Amnesty розказує, як українцям вести війну абсолютно невраховуючи всі фактори і реалії військових дій. І головне не акцентуючи увагу на тому, що якби на нас нахабно не напали, то і воювати нам би не довелось.
2) Але тут ще історія про інше.
Це кейс про провальні підходи і комунікацію всередині великої міжнародної організації та на зовні. Жоден публічний вихід з Amnesty не влучив.
Посили з Лондона дуже дивні, агресивні, місцями недоречні і відірвані від реальності і навіть власних принципів. І відсутність бажання працювати з обуренням аудиторії наштовхує на думку, що вони іншого не очікували і своєї мети таки досягли…
3) Тепер до питання комунікаційної кризи в Україні.
Я переконаний, що українське Amnesty мало бути готовим до цього, мало б попередньо комунікувати з Міноборони, МЗС чи навіть з Офісом Президента. Мало виходити зі своїм стрімом паралельно з публікацією звіту, давати свої оцінки та бути сміливішим. Навіть якщо це ризик до звільнення.
Коли цунамі вже накривало по повній, не варто було видаляти фейсбук, навпаки, діставати з рукава кризовий меседж бокс і йти проактивно - на телеканали, топові медіа і робити онлайн стріми у соцмережах. Інформації стало би більше, агресії стало би менше.
Утім маємо, що маємо. Довіра до Амнесті, зокрема в Україні, суттєво впала. Майбутнє тут її доволі примарне. Про наслідки в середньостроковій перспективі можна лише здогадуватися…
4) Поки що я ставлю три крапки, бо для мене як управлінця є низка цікавих питань щодо Amnesty, які ще треба дослідити:
- яка система підпорядкування центрального офісу, команди з криз і українського офісу;
- наскільки незалежним був/є український офіс;
- чому центральний офіс не враховував думки свого чаптера, хоча представництво тут багато років.
Час для аналізу і напрацювання рішень. Усім.
Андрій Боровик, CEO at Transparency International Ukraine
- Войдите, чтобы оставлять комментарии
