Зворотній відлік: чи зможе Ердоган втримати владу в Туреччині?
Президентські вибори у Туреччині відбудуться вже 14 травня. Основні конкуренти — чинний глава держави Реджеп Таїп Ердоган та кандидат від опозиційної коаліції Кемаль Киличдароглу. За опитуваннями, за тиждень до волевиявлення їхні шанси на перемогу майже рівні.
За початковим планом вибори президента Туреччини мали би відбутися лише влітку. Але, Ердоган ухвалив рішення провести їх на місяць раніше. Як він зазначав, це, зокрема, сприятиме якнайшвидшому подоланню наслідків нищівного землетрусу, який сколихнув країну на початку лютого. Стихійне лихо завдало величезних руйнувань, десятки тисяч людей загинули.
На фоні економічної кризи та падіння ліри, наслідки землетрусу добряче вдарили по позиціях Ердогана.
Його ж головним опонентом називають лідера Республіканської народної партії Кемаля Кілічдароглу. 74-річний соціал-демократ виступає як кандидат від усього опозиційного блоку.
Другому туру бути?
Ці вибори навряд чи відбудуться одним туром, вважає генеральний консул України в Стамбулі та представник України при Організації чорноморського економічного співробітництва Богдан Яременко:
— Зрозуміло, що президент Ердоган супер досвідчений важковаговик турецької політики. Це дає йому певну перевагу. Але ми також розуміємо, що в Туреччині останнім часом відбувались трагічні події, пов'язані з природними катаклізмами, які викликали критику діючої влади... Ми бачимо, що є достатньо сильна конкуренція. Це не ті вибори, де у чинного президента немає опозиції чи немає альтернативи. Але ж турецьке суспільство не настільки поляризоване і це створює певну інтригу.
Передвиборча кампанія в Туреччині © AP / Burhan Ozbilici
Передвиборча кампанія в Туреччині © AP / Burhan OzbiliciРезультати соціологічних опитувань свідчать, що між топ-кандидатами на президентське крісло Туреччини мізерний розрив — не більше 3%. Але, разом з тим, ані Ердоган, ані Киличдароглу не є безумовними лідерами за кількістю прихильників, тож навряд хтось із них зможе набрати абсолютну більшість голосів, каже кримськотатарський та український журналіст Осман Пашаєв. Окрім того, зазначає, доля другого туру, напряму буде залежати від результатів виборів до парламенту:
— За конституцією 2018 року вибори президента й парламенту завжди відбуваються одночасно. Тут уже не два, а, можна сказати, три блоки. Є владний блок, де партія Ердогана і націоналісти спільно йдуть. Є блок опозиційний, де головна партія Республіканська народна, а також Хороша партія, вона має таку назву. А також третій блок, який об'єднує курдів і ліві сили, курди там є фронтменами, за рахунок них долають 7% бар'єр і блок має зараз показники близько 11%. І от та конфігурація парламенту, яка сформується в день виборів, дозволятиме двом кандидатам наголошувати на тому, хто має перемогти. Тому що, якщо буде президент, наприклад, від однієї сили, а парламент не буде йому підконтрольний, це просто призведе до кризи.
Передвиборча кампанія у Туреччині © AP / Francisco Seco
А політична криза для громадян Туреччини то страшна згадка 80-90-х років, коли уряди та коаліції змінювалися ледь не щороку. Саме на цьому й грає Ердоган, вважає Пашаєв. Мовляв, останні 20 років йому вдавалося забезпечувати політичну стабільність у Туреччині разом із провладним парламентом. Але цьогорічні передвиборчі показники свідчать, що парламентська більшість силам чинного президента не світить.
Не «за» Киличдароглу, а «проти» Ердогана
Але довге перебування при владі водночас зіграло проти Реджепа Ердогана, зазначає директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос. Мовляв, громадяни від нього просто втомилися, до того ж наклалися й інші проблемні питання:
— Авторитарний стиль управління, ігнорування потреб продуктивного класу, а ключова проблема це його нова фінансова політика. Він скасував незалежність Національного банку, запустивши грошову реформу, яка по суті є ісламістською. Жодні попередження про те, що це не спрацює, його не зупинили. У нього є чітке переконання, що сучасна західна банківська несправедлива й треба реалізувати ось цю ісламістську. Я думаю, що це ключова проблема, яка і призвела пзгодом до фінансової кризи.
А у турецького населення є значні претензії до влади у питанні біженців —зокрема, виступають проти засилля у Туреччині вихідців із Сирії, Іраку та Афганістану.
Сирійські біженці в Туреччині © AP / Hussein Malla
«Кемаль Киличдароглу відносно сирійських біженців дуже однозначний, він цю тему постійно порушує — що це змінює дуже сильно демографічний баланс, етнічний баланс. А в Туреччині є він, а його мета за два роки повернути більшість сирійських біженців до себе додому. І це збурює трошки суспільство саме опозиційного виборця. Однак є негативне ставлення до сирійських, іракських і афганських біженців... Офіційно в Туреччині 4 мільйони сирійців, неофіційно до 8, близько 500 тисяч іракських і до 200 тисяч афганських», — пояснює Осман Пашаєв.
Кемаль Кілічдароглу © AP / Francisco Seco
Політологи зазначають, що результати виборів у Туреччині вплинуть на увесь регіон. А от для України, головне, щоб процес волевиявлення в Туреччині відбувся чесно, законно і спокійно, каже генеральний консул України в Стамбулі та представник України при Організації чорноморського економічного співробітництва Богдан Яременко:
— Туреччина в цілому дуже динамічна політична система. Тому ми уважно спостерігаємо. Далі ми працюватимемо з тими політиками, яких обере турецький народ.
- Войдите, чтобы оставлять комментарии
