Труднощі перекладу: озброїти не можна панікувати
У двох видань є спільна проблема: їхні журналісти не можуть визначитись, як називати війну в Україні та сепаратистів. Якщо в новинах видання дотримуються нейтральної термінології, то в авторських колонках трапляються різні означення, що залежать від особистої позиції автора. Наприклад, у статті Ральфі Клема «Два важливі факти про Україну» (The Washington Post) читаємо: «Українська громадянська війна, яка зараз може називатися війною між Україною та Росією, ніби підходить до фінальної гри. Готові до війни російська війська чекають на кордоні у той час як проросійські сепаратисти (якими керують російські громадяни) переміщуються у менші міста».
У статті «П’ять фатальних помилок реалістичного аналізу Росії та України» події на Сході названі «російсько-українською війною» – із наголосом на тому, що саме Росія почала війну. Стаття «Україна потребує сильної підтримки Заходу проти російської агресії» містить терміни «конфлікт» та «агресія».
Ті самі біди у The New York Times. Журналіст Джон Мірзгаймер у своїй статті«Не озброюйте Україну» події на Сході назвав The Ukraine crisis. Тут тобі і артикль, який за правилами англійської мови не вживається перед назвами держав (а отже, його вживання демонструє неповноцінність України), і невизначене поняття «криза». У статті Дейвіда Гершенгорна криза стає війною, а повстанці − проросійськими сепаратистами. У матеріалі «Небезпечні кроки Путіна» події на Сході – війна, а встатті Ендрю Рота сепаратисти – повстанці.
Проукраїнські матеріали здебільшого називають ці події війною, чітко вказуючи на Росію як сторону конфлікту. Коли ж стаття написана у скептичному до України ключі, в ній зазвичай можна побачити терміни на зразок «повстанців» і «кризи». Зауважмо, що західні ЗМІ, на відміну від українських, не зважають на формальну назву бойових дій на Донбасі, вигадану українським урядом – «антитерористична операція» - та не вживають її. Натомість, із терміном «війна» визначеності вочевидь бракує: читач може не зрозуміти, між ким саме точиться війна в Україні.
Різниця між підходами NYT та WP до висвітлення українських подій помітна з того, як часто вони публікують роз’яснювальні матеріали про українські події. Перед чемпіонатом Європи з футболу 2012 року NYT досить докладно розповідала про нашу країну та про важливі події з її новітньої історії. Натомість, війна на Донбасі не спонукнула американське видання до чогось подібного: більшість матеріалів, присвячених поточним подіям в Україні, не містять достатнього бекґраунду.
Натомість, WP намагається глибше розібратись в українській ситуації. Із серпня 2014-го по квітень 2015-го в газеті вийшли матеріали «Два важливі факти про Україну», «Як Путін повернув Україну до Заходу», «П’ять фатальних помилок реалістичного аналізу Росії та України» та «Як Україна стала Україною». У них викладені факти з історії української державності та відносин нашої країни з Росією, очевидні для українця чи освіченого європейця, але далеко не обов’язково відомі американцю. WP краще за NYT розуміє: перш ніж розповідати американському читачеві про події в Україні, треба розповісти йому, що таке Україна.
Редакційний фільтр NYT значно частіше пропускає антиукраїнські та проросійські матеріали. Позаяк інформації з українських джерел та коментарів українських експертів бракує, журналісти звертаються до російських або прихильних до Росії. Результатом є відвертий проросійський ухил в аналітиці. Яскравим прикладом є вже згадувана стаття «Не озброюйте Україну». Її автор відверто пише російську підтримку та пряме втручання Росії у політику України і розгортання війни у випадку допомоги США, ЄС та НАТО. Він не заперечує, що війна в Україні відбувається через вплив Росії та за участю російських військ, але застерігає, що надання допомоги призведе лише до гірших наслідків. Він пише: «Нема сумнівів у тому, що українське військо має значно менше техніки, ніж сепаратисти, у яких є російські військові та зброя». Попри це, Мірзгаймер говорить про те, що підтримка України буде «величезною помилкою для США, НАТО та самої України».
Публікація різних думок – один і принципів ліберальної The New York Times. На противагу викладеній вище позиції можна навести приклад редакційної статті«Небезпечні кроки Путіна», де йдеться про необхідність втрутитися у конфлікт та дати відсіч ядерним погрозам Путіна. Проте в середньому Washington Post демонструє більш проукраїнську позицію. Прикладом є редакційна стаття«Україна потребує сильної підтримки Заходу проти російської агресії», що закликає озброїти Україну та надати більше підтримки – як технологічної, так фінансової і політичної. Стаття завершується так: «Нема нічого поганого у розмовах з Путіним за умови, що посил Заходу зрозумілий. Росія повинна забрати усі свої сили та зброю з України, відновити кордон в узгодженні із міжнародним моніторингом та припинити свою підтримку сепаратистів – або ж вона отримає потужне зростання економічних санкцій та краще озброєну українську армію». Цікаво, що ця стаття з’явилася 6 лютого, а резонансний матеріал у NYT «Не озброюйте Україну» - через два дні, 8 лютого.
WP також значно частіше за NYT користується українськими джерелами та звертається до експертів із України. Наприклад, редакційна стаття «Допомогти Україні у складний момент» містить коментарі міністра фінансів Наталії Яресько, а її автори засуджують бездіяльну позицію західних політиків та слабку підтримку України в час війни. У статтях «Два важливі факти про Україну» та «П’ять фатальних помилок реалістичного аналізу Росії та України» утверджуються ті самі переконання, і остання написана українцем.
Поза тим, і в більш проукраїнській WP, і в більш байдужій до нашої країни NYT бракує інформації, що допомогла б читачам зорієнтуватись в українських подіях. Зокрема, дуже мало новин, що стосуються будь-яких позитивних змін і подій – самі лише бойові дії, біженці, економічні проблеми. Отже, для читачів провідних американських видань Україна – це знедолена країна, де точиться війна, й нічого більше. Й це неминуче впливає на громадську думку та, як наслідок, на політичні рішення у Сполучених Штатах Америки, та й в інших державах, адже NYT і WP мають мільйонні аудиторії в усьому світі. Проблема ця стосується не лише професіоналізму та безсторонності американських журналістів, а й ефективності української влади у представленні своєї позиції у глобальному інформаційному просторі.
- Войдите, чтобы оставлять комментарии
