Як Трамп перетворює США на Росію, ще не ставши президентом
Генеральна прокуратура штату Нью-Йорк вирішила розслідувати діяльність благодійного фонду Дональда Трампа. Причиною, за словами глави відомства Еріка Шнайдермана, стало "здійснення фондом неприпустимої для некомерційних структур діяльності". Що то за діяльність – прокурор скромно не сказав. Хоча громадяни США, загалом, і без того в курсі.

Найгучнішою історією з фондом Трампа був скандал з генпрокурором Флориди. В 2013 році цю посаду займала Пем Бонді, якій прийшло в голову розпочати кримінальну перевірку діяльності "Університету Трампа" – підозрілої програми тренінгів для всіх, хто хотів безболісно розстатись з помітною сумою. На той момент програму вже закрили, але чимало тих, хто розлучився зі своїми грішми за "тренінги", прагнув з ними возз’єднатись.
Спочатку Трамп огризався на прокурора в пресі, а зрозумівши, що це не допомагає – взяв і через свій благодійний фонд перерахував неназвану, але чималу суму на користь... виборного фонду прокурора Бонді. У США посада генпрокурора штату – виборна, а обиратись за фінансової підтримки Трампа, звісно, легше, ніж без неї. Як усі мабуть здогадались, кримінальну справу проти "Університету Трампа" чомусь так і не почали.
Втім, історія фонду Трампа взагалі має чимало темних плям – хоча б тому, що благодійності з боку цього "благодійного фонду" взагалі було помічено небагато. Зате химерних та комічних витрат – хоч відбавляй.
Наприклад, за гроші фонду було придбано портрет самого Трампа (вартістю в 20 тисяч доларів), а також футбольний шолом відомого гравця в американський футбол Тіма Тебоу. Звичайно, до "золотого батона" – чи навіть до протретів Пшонки в стилі римського консула все це не догрібає, але тенденція – достатньо виразна.
Особливо якщо врахувати той факт, що попри „фамільний” статус фонду гроші на нього з 2008 року жертвували тільки близькі до Трампа бізнесмени, частина яких мала неідеальну репутацію. А керував фондом не якийсь найнятий зануда–менеджер, а сам Трамп, його донька Іваніка, його сини Ерік та Дональд, і його особистий фінансист Алан Вайсберг. Іншу доньку, Тіффані Трамп, до управління з невідомих причин не допустили.
А загалом, вся історія з „фондом Трампа” викликає стійке враження дежавю. Все це ми десь бачили. І якщо купівля власних портретів – це швидше наше, рідне, то "благодійні фонди", якими купують прокурорів, і які, по суті, є злодійськими "общаками" – все це до болю нагадує Росію періоду первісного становлення „путінської вертикалі”. Ще тоді, коли ніхто до ладу не знав, кому, за що і скільки треба "занести". Коли проблеми вирішували не тільки адміністративним, але й медіа-ресурсом – бо було якщо й не вільне, то „прикормлене” різними кланами та олігархами телебачення.
Звичайно, звичаєва корупція в поєднанні з демагогією – це теж спосіб суспільної організації. Але якщо комусь у США цікаво, до чого цей спосіб може довести – він сміливо може подивитись на два варіанти розвитку цього способу. Перший – централізований і доведений до абсолюту – в Росії. І другий, обшарпаний у боях зі всім живим і адекватним, що залишилось в суспільстві – але ще цілком живий. У нас.




- Войдите, чтобы оставлять комментарии









