Слідом за зміною складу Кабінету міністрів переформатування вищих ешелонів влади в Україні дійшло і до губернаторів. Уже в суботу в кулуарах парламенту заговорили про те, що главами обласних державних адміністрацій (ОДА) в найбільш проблемних східних районах стануть керівники найбільших фінансово-промислових груп.

Незабаром ця інформація підтвердилася: пізно ввечері 1 березня стало відомо, що Ігор Коломойський погодився стати головою Дніпропетровської ОДА. Про це «Українській правді» повідомив екс-глава МВС Юрій Луценко.

За його словами, зараз ведуться переговори з іншими представниками великого бізнесу й олігархами для того, щоб вони очолили області Південно-Східних регіонів України. «Мета − стабілізувати ситуацію там, використовуючи не тільки державні, а й приватні ресурси для єдності України», − цитують ЗМІ слова Луценка.

Потім призначення посипалися, як з рогу достатку. Протягом усього дня неділі, 2 березня, на офіційному сайті президента України було опубліковано 36 указів за підписом в.о. глави держави, спікера парламенту Олександра Турчинова. Цими документами (під №№ 191−226) послідовно, в алфавітному порядку, було звільнено із займаних посад голів 18 облдержадміністрацій, а на зміну їм призначили нових керівників. Станом на вечір 2 березня уникли ротації шість областей:Запорізька, Одеська, Хмельницька, Черкаська, Чернігівська та Чернівецька.

Крім Коломойського, який став головою Дніпропетровської ОДА, з лідерів великих фінансово-промислових груп губернатором став тільки Сергій Тарута − йому дісталася Донецька область. Інші новопризначені голови обласних адміністрацій − або активісти та керівники місцевих осередків «Свободи» й «Батьківщини», або в минулому − керівники місцевих громадських організацій.

Forbes вирішив зʼясувати, чим керували, займалися і прославилися нові голови ОДА.

Вінницька ОДА

Новим очільником області став Анатолій Олійник, змінивши на цій посаді Івана Мовчана. 54-річний вінничанин, історик за освітою, Олійник починав свою трудову біографію в якості вчителя молодших класів в одній із загальноосвітніх шкіл у райцентрі Одеської області. У радянські роки йому непогано вдалося побудувати карʼєру комсомольського функціонера на Одещині. На схилі радянської епохи переїхав у Вінницьку область, де спочатку також був шкільним учителем, а потім − функціонером Томашпільської РДА. У 1994-му став заступником голови Томашпільської райради, а через рік долучився до дрібного бізнесу − очолив сільгосппідприємство. Кілька років по тому (з 2003 року) керував приватними АЗС.

З 1999 року − член УРП «Собор»; з березня 2006 року по червень 2010 року очолював Томашпільську райдержадміністрацію у Вінницькій області, а з кінця 2010-го був головою тамтешнього райради. На цю посаду його було обрано від партії «Єдність». Також Анатолій Олійник відомий тим, що витримав кілька судів різної інстанції відповідно до позовів районних представників Партії регіонів. Призначення Олійника головою Вінницької ОДА стало досить несподіваним для місцевого істеблішменту, оскільки до останнього моменту, за інформацією ЗМІ, на цей пост пророкували главу вінницької обласного осередку ВО «Батьківщина» Людмилу Щербаківську.

Волинська ОДА

Волинь, згідно з указом в.о. президента, очолив 53-річний Григорій Пустовіт. На відміну від свого попередника, Олександра Башкаленка, Пустовіт відомий насамперед як політик, а потім уже як чиновник місцевого рівня. З 2006 року він очолював Луцьку міську організацію ВО «Батьківщина», під час останніх парламентських виборів керував Волинським передвиборчим штабом обʼєднаної опозиції, а з 2013-го став головою Волинської обласної організації даної політсили.

В минулому Григорій Пустовіт − кадровий військовий, до 2004 року служив у ЗСУ на командних посадах. У жовтні 2010 року був обраний депутатом Луцької міськради за списком ВО «Батьківщина» і майже відразу − секретарем міськради. Місцеві ЗМІ донедавна іменували Пустовіта «головним опозиціонером краю» − у своїх виступах у медіа та соцмережах він досить різко критикував Партію регіонів та її керівництво.

При цьому питання матеріального спрямування на свою адресу вміло обходив. В інтервʼю «Волинській газеті» на запитання журналіста про «ціну питання» переходу місцевих депутатів із «Батьківщини» в інші фракції заявив, що про розцінки нічого не знає. У місцевій пресі не фігурує в якості власника будь-яких вагомих бізнес-активів. За підсумками 2012 року задекларував доходи в розмірі майже 168 тисяч грн, з яких 114 500 − заробітна платня, дивіденди − 20 500 грн, а «інші доходи» − 32 800 грн.

Дніпропетровська ОДА

Дніпропетровську область очолив Ігор Коломойський, змінивши на цій посаді Дмитра Колесникова і давши тим самим своєрідний старт кампанії з виходу українських олігархів на владний Олімп після перемоги Євромайдану. 51-річний Коломойський займає 3-тє місце в списку Forbes «100 найбагатших людей України» 2013 року: його статки оцінено в $2,4 млрд. У сфері його бізнес-інтересів − нафтовий бізнес, металургія, банківський сектор і фінанси, спорт, медіабізнес, авіабізнес. Він − співвласник групи «Приват», нафтопереробного заводу «Нафтохімік Прикарпаття», нафтовидобувної компанії «Укрнафта», власник медіагрупи «1+1 медіа», футбольного клубу «Дніпро», а також голова «Європейської єврейської ради».

Раніше політичні звʼязки Коломойського будувалися на основі бізнес-інтересів. У різний час йому приписували фінансову участь у діяльності різних політсил − БЮТ, «Нашої України», ВО «Свободи» та Партії регіонів. Тепер і він став частиною політики. Після зміни влади в Україні та посилення сепаратистських настроїв лідери найбільших ФПГ обʼєдналися навколо ідеї збереження цілісності країни. Приєднався до них і Коломойський, який проживав до цього в Швейцарії. Він погодився на пропозицію зайняти губернаторське крісло в Дніпропетровській області.

Донецька ОДА

Другим (і поки що останнім) губернатором-олігархом став Сергій Тарута, який посів пост голови Донецької облдержадміністрації замість звільненого напередодні «регіонала» Андрія Шишацького. У рейтингу сотні найбагатших українців за версією Forbes за 2013 рік 58-річний Тарута посідає почесне 16-те місце з капіталом в $597 млн. Серед основних сфер його бізнес-впливу значаться металургія, сільське господарство та нерухомість. Незважаючи на те, що в порівнянні з аналогічним рейтингом 2012 року Сергій Тарута здав позиції, опустившись на чотири рядки, а його статки, за оцінками Forbes, зменшилися на $183 млн, бізнесмен зберіг значний вплив у Донецькому регіоні. Він − голова ради директорів холдингу «Індустріальний Союз Донбасу» і президент футбольного клубу «Металург». Серед найбільш значущих активів «ІСД» − Aлчeвcький металургійний кoмбінaт, Aлчeвcький кoкcoxімзaвoд, Дніпровський мeткoмбінaт ім. Дзepжинcькoгo, Дніпровський трубний зaвoд.

Певний досвід адміністративної діяльності в органах влади у Тарути є. З 1998-го по 2006-й він був депутатом Донецької облради, членом постійної комісії з питань землі та природних ресурсів. А в 2004-2005 роках − членом Ради підприємців при Кабміні.

Український олігарх погодився стати головою Донецької облдержадміністрації для того, щоб стабілізувати ситуацію, «використовуючи не тільки державні, а й приватні ресурси для єдності України». Коментуючи своє рішення очолити область, він сказав: «Я ніколи не хотів працювати в державній виконавчій владі, але сьогодні, в день небезпеки, я звертаюся до української влади із заявою про готовність очолити ОДА Донецької області».

Житомирська ОДА

Житомирську область очолив 38-річний адвокат Сидір Кізін − голова Житомирської обласної організації ВО «Свобода», змінивши на цій посаді Сергія Рижука. Як політичну, так і державну діяльність Кізін почав рано. Вже в 1990-му, щойно закінчивши школу, брав участь у студентських протестних акціях. А отримавши юридичну освіту в Львівському національному університеті, з 1998 року працював у Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку на посаді помічника голови ДКЦПФР, а потім і заступника начальника юридичного управління фінрегулятора.

З 2002 року займається приватною адвокатською практикою, з 2007-го є партнером адвокатського обʼєднання «Бондарчук, Кізін і партнери». З 2009 року − член ВО «Свобода», співзасновник громадської організації «Люстрація». У 2012-му балотувався до парламенту як місцевий кандидат від обʼєднаної опозиції по одномандатному округу №67. У передвиборній програмі активно використовував свою участь в якості захисника на судових процесах над цивільними активістами.

Напередодні виборів до Верховної Ради у ЗМІ спливли факти ймовірної причетності Кізіна до ряду рейдерських скандалів, повʼязаних із посяганням на ВАТ «Агрофірма «Провесінь», що мали місце в 2006 році. Кізін у той час був партнером юридичної фірми «Кізін, Чібісов і партнери».

Після активізації політичного протистояння в Києві в січні поточного року Сидір Кізін разом з Андрієм Іллєнком став жертвою нападу невідомих біля Шевченківського РВВС. За твердженням «Свободи», до замаху на адвоката могли бути причетні слідчі. Інцидент з побиттям надав Сидору Кізіну більше політичної ваги в опозиційних колах.

Закарпатська ОДА

Закарпаття з учорашнього дня очолив один з наймолодших нардепів в історії українського парламентаризму − Валерій Лунченко. 31-річний депутат від ВО «Батьківщина», який прийшов на зміну Олександру Ледиді, у минулому був фахівцем з логістики та приватним підприємцем, поки не посів пост керівника справами Хустського міськвиконкому (в 2012 році). Раніше, в 2010 році, його було обрано депутатом Закарпатської облради від «Фронту Змін».

Пройшов на виборах до парламенту України за партійними списками. В якості народного депутата Верховної Ради сьомого скликання входить до парламентського комітету з питань аграрної політики та земельних відносин, а також є співголовою групи з міжпарламентських звʼязків з Угорщиною. Напередодні вирішальної парламентської гонки в ЗМІ публікувалася інформація, що з Угорщиною молодого кандидата в нардепи повʼязують не тільки студентські роки, але й бізнес-інтереси, нерухомість і навіть подвійне громадянство. Одним із перших депутатських кроків Лунченка стала активна боротьба за визнання перемоги на виборах Павла Балоги − молодшого брата екс-глави МНС, пізніше позбавленого депутатських повноважень рішенням ВАСУ.

Цікаво, що до 24 років Лунченко вже мав три вищі освіти, одну з яких було отримано в Угорщині. Пройшовши до парламенту, він залучив до своєї діяльності 21 помічника, шість із яких − на контрактній основі. Згідно з даними проекту «Чесно», декларацію про свої доходи за 2012 рік Лунченко не оприлюднював.

Івано-Франківська ОДА

Андрій Троценко, який зайняв крісло голови Івано-Франківської облдержадміністрації замість Василя Чуднова − уродженець Дніпропетровська, який прожив усе свідоме життя на Прикарпатті. Початок трудової карʼєри 38-річного політика був повʼязаний із нафтогазовою галуззю, а потім він переключив свою увагу на приватний бізнес із виробництва господарського мила. Досягнувши певних успіхів, у якості директора ТОВ «Ізумруд Прикарпаття» отримав у 2004-му звання «Найкращий роботодавець року». У той же період став членом ВО «Батьківщина».

На хвилі боротьби за екологію в 2008-му був призначений на посаду начальника Державного управління охорони навколишнього природного середовища в регіоні. Через два роки повернувся до колишнього бізнесу − у фірму «Ізумруд Прикарпаття», яка, крім виробництва мила, зайнялася будівництвом, дрібнооптовою торгівлею будматеріалами і роздрібним продажем палива. Паралельно був головою правління благодійної організації «Екологічний форум Прикарпаття». У 2010 році обраний депутатом Івано-Франківської облради від «Батьківщини» і став головою постійної комісії облради з питань екології раціонального природокористування, рекреації та розвитку туризму.

Зауважимо, що батько Андрія Троценка − Володимир Троценко − у минулому керував Надвірнянським НПЗ, а тепер очолює департамент будівництва та науково-технічного розвитку «Укрнафти», а за сумісництвом − заступник голови правління даної нафтогазової компанії. Рідний брат новопризначеного губернатора − Юрій Троценко − працює заступником начальника Головного управління юстиції в Івано-Франківській області, начальником виконавчої служби області.

Київська ОДА

Столичний регіон очолив екс-глава МНС Володимир Шандра замість «регіонала» Анатолія Присяжнюка. 51-річний губернатор починав карʼєру в якості інженера на підприємствах атомної енергетики. У 2002 році обраний народним депутатом України від «Нашої України», був заступником голови парламентського комітету з питань промислової політики та підприємництва. З лютого 2005 по серпень 2006 року був Міністром промислової політики в урядах Юлії Тимошенко та Юрія Єханурова, а в 2006-2007 − радником президента Віктора Ющенка. На виборах 2006 року балотувався до Верховної Ради за списком блоку «Наша Україна» (№ 116). У «помаранчевому» уряді уславився «ідеологом» створення та розвитку потужних держкорпорацій.

Як зазначає «Українська правда», Шандра був близьким до сімʼї президента Ющенка: він одружений із двоюрідною сестрою Олексія Хахльова, зятя екс-президента. Крім того, Хахльов став наступником Шандри на посаді голови правління «Славуцького руберойдового заводу» та директора виробничо-комерційної фірми «Шар», акціонерами якої вони обидва були.

У другій каденції Кабміну Юлії Тимошенко Шандра змінив «регіонала» Нестора Шуфрича на посаді глави Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Під час виконування обовʼязків керівника МНС стояв біля витоків створення (під егідою підготовки до Євро-2012 ) єдиного номера виклику екстрених служб «112», тендер на технічне виконання якого виграв Інститут проблем математичних машин і систем НАН України, що раніше розробив парламентську систему голосування «Рада».

Ще в 2006-му в політичних кулуарах ходили чутки про можливість призначення Володимира Шандри губернатором однієї з областей. У серпні 2006 року його кандидатура розглядалася на посаду голови Хмельницької ОДА, але призначення так і не відбулося. На парламентських виборах 2007 року балотувався до парламенту за списком блоку «Наша Україна − Народна Самооборона» (№ 75). На перевиборах очолював виборчий штаб у Хмельницькій області.

Кіровоградська ОДА

Головою Кіровоградської облдержадміністрації згідно з указом в.о. президента став Олександр Петік. 50-річний наступник Андрія Ніколаєнка − найменш публічна людина з усіх нових губернаторів. За освітою − правознавець, магістр державного управління. Політичну карʼєру починав у часи СРСР депутатом Верховної Ради Комі АРСР, де тоді працював на нафтовидобувному підприємстві. Вже за часів Незалежності прибув до Києва і почав тут викладацьку та журналістську діяльність.

У 1998-2001 роках був головним консультантом секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань правової реформи, потім − радником Київського градоначальника Олександра Омельченка. Депутат Київради кількох скликань. У 2003-му був призначений начальником Головного управління з питань внутрішньої політики столичної держадміністрації, звідки через три роки звільнився за власним бажанням − як тільки мером Києва було обрано Леоніда Черновецького.

За даними ряду ЗМІ, труднощі в роботі у Петіка виникали через його принципову позицію в питанні землевідведення під київські багатоповерхівки. Так, сайт «Обозреватель» повідомляє про інцидент, що стався в 2005 році, коли небажання виділити землю інвестору обернулося бійкою прямо в кабінеті КМДА.

До недавнього часу був помічником одіозного нардепа від ВО «Свобода»Святослава Ханенка.

Луганська ОДА

Луганщину очолив Михайло Болотських. Він, як і Володимир Шандра, в минулому керував відомством, відповідальним за дії в надзвичайних ситуаціях − Державною службою з НС. Уродженець Бєлгородської області, 53-річний генерал-полковник цивільної оборони, для луганчан не є «чужаком»: протягом семи років (1998-2005) він займав у регіоні різні високі посади, повʼязані з цивільною обороною. У 2005-му пішов на підвищення до Києва, де й дослужився до керівника ДСНС, побувавши перед цим заступником і першим заступником міністра з надзвичайних ситуацій в ході двох реформ міністерства, а також його було включено до складу Міжвідомчої координаційної комісії Антитерористичного центру при Службі безпеки України.

Можливо, саме досвід проведення антитерористичних операцій і посприяв призначенню Болотських главою потенційно неспокійного в нинішніх умовах регіону. Інформація щодо бізнес-інтересів, партійної приналежності та політичних амбіцій Михайла Болотських відсутня.

Львівська ОДА

Львівську облдержадміністрацію 2 березня очолила нардеп від ВО «Свобода» Ірина Сех. Наступницею креатури Партії регіонів Олега Сала призначена лідер Львівської обласної організації «Свободи» і фракції цієї політсили у Львівській облраді.

Сех прославилася своїми радикальними висловлюваннями на адресу колишньої влади і значним впливом на свого рідного брата Олега Панькевича під час перебування його головою Львівської облради. У листопаді 2012 року Панькевич склав повноваження голови облради у звʼязку з обранням народним депутатом України і зараз є заступником голови парламентського комітету з питань євроінтеграції.

Політичну карʼєру почала в 1998 році, коли з посади заступника директора Бродівської гімназії перейшла працювати помічником народного депутата Олега Тягнибока, тоді ж і вступила в партію. Самостійний шлях у політику проклала на виборах 2002 року, коли ВО «Свобода» у Бродівському районі набрала великий відсоток голосів.

Зараз Ірина Сех − голова Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. А у Львівській облраді вона очолює комісію з питань екології, природних ресурсів та рекреації. Очолювана нею комісія − ініціатор найбільшої кількості рішень сесій. Саме з ініціативи фракції ВО «Свобода» трьом губернаторам Львівщини було висловлено недовіру. Двоє з них − Василь Горбаль і Михайло Цимбалюк − не протрималися на посаді й року. Останньому Ірина Сех запропонувала навіть застрелитися і таким чином спокутувати свою провину.

Чоловік Ірини Сех − Андрій Юліанович − свого часу очолював підприємство «Топаз» на Львівщині.

Депутати від фракції Партії регіонів часто нагадували Ірині Ігорівні, що діяльність фірми чоловіка − оптова торгівля лісоматеріалами − несумісна з її посадою голови комітету ВРУ з питань екологічної політики. У 2013 році підприємство було визнано банкрутом. Брату Андрія Сеха − Володимиру Юліановичу − належать підприємства «Тріарх» і «Веста». З 2008 року вони також визнані банкрутами.

Миколаївська ОДА

Губернатором Миколаївської області став Микола Романчук, 56-річний промисловець. Карʼєра нового голови області з самого початку розвивалася на Миколаївському суднобудівному заводі «Океан». Ставши за 10 років зі збирача-добудовника генеральним директором підприємства, Романчук надійно закріпився на позиціях «законодавця мод» українського суднобудування, переживав після розвалу Союзу не найкращі часи. Вже в 1996 році Романчука було призначено головою правління − президентом ВАТ «Суднобудівний завод «Океан». А з 2001 року він став генеральним директором − головою правління ВАТ «Дамен Шипярдс Океан», утвореного після придбання контрольного пакета акцій «Океану» голландською суднобудівною компанією «Дамен Шипярдс Груп».

У різний час завод перебував у периметрі сфери інтересів різних фінансово-промислових груп. Але в кінцевому підсумку завод опинився в управлінні «Смарт-Холдингу» Вадима Новінського. А у вересні минулого року візит тодішнього премʼєр-міністра України Миколи Азарова в Нідерланди закінчився домовленістю про співпрацю українських та голландських суднобудівників. На практиці це співробітництво відзначалося і раніше − зокрема, українська компанія Smart Maritime Group, яка входить до складу групи компаній «Смарт-Холдинг», організовувала на замовлення голландської Damen Shipyards будівництво серії корпусів універсальних контейнеровозів на потужностях Чорноморського суднобудівного заводу (ЧСЗ) в Миколаєві, який також входить у «Смарт-Холдинг». Несподіванка останніх домовленостей полягала в тому, що вперше за роки незалежності України мова зайшла про спільне з європейцями будівництво військових кораблів, які будуть призначатися для потреб ВМС України.

Полтавська ОДА

Керівником Полтавської облдержадміністрації ставВіктор Богайчук − 56-річний «свободівець» із Кременчука, депутат міськради. Послужний список нового губернатора невеликий: спочатку інженер, а потім директор на декількох підприємствах із випуску електротехнічного обладнання. Остання посада − генеральний директор − голова наглядової ради ТОВ «АВМ-Ампер», яке спеціалізується на випуску специфічного обладнання для підстанцій та електротранспорту. Наприкінці минулого року підприємство опинилося в центрі екологічного скандалу, коли Державна екологічна інспекція через окружний суд домоглася тимчасового призупинення заводу у звʼязку із забрудненням навколишнього середовища.

Рівненська ОДА

Головою Рівненської облдержадміністрації замість звільненого напередодні Василя Берташа став Сергій Рибачок − людина, про яку всі відкриті джерела можуть повідомити тільки те, що він − «український політик». За доступними нині скромним відомостями, 36-річний Рибачок − заступник голови Рівненської обласної організації ВО «Свобода», викладач факультету політико-інформаційного менеджменту Національного університету «Острозька академія». Крім того він − депутат Острозької міської ради від ВО «Свобода», голова фракції «Свободи», а також помічник народного депутата України, голови Рівненської обласної організації «Свободи» Олега Осуховського.

Сумська ОДА

Губернатором Сумщини став Володимир Шульга, змінивши на цій посаді Ігоря Яговдика. 40-річний Шульга − народний депутат України VII скликання від фракції «Батьківщина». Раніше, в 2010 році, його було обрано до Сумської обласної ради від БЮТ по мажоритарному округу в Ковпаківському районі Сум. Був заступником голови сумської обласної організації партії «Батьківщина». До моменту обрання народним депутатом України Володимир Шульга був головою Сумського міського громадського соціального еколого-правового центру «ЕкоПраво − Суми».

Згідно з офіційною декларацією доходів, яку було оприлюднено перед виборами, Володимир Шульга за 2011 рік заробив 2925 гривень. При цьому доходи його дружини − Наталії Володимирівни − склали понад 400 тисяч гривень і ще 800 000 гривень − у вигляді доходів від відчуження рухомого та нерухомого майна.

Володимир Шульга неодноразово ставав фігурантом скандалів і судових розглядів. Так, у жовтні 2011 року в ЗМІ зʼявилася інформація про те, що Володимир Шульга в одній із сумських шкіл нібито побив 11-річного школяра. У результаті прокуратура Сумської області заявила, що проти одного з депутатів обласної ради порушено кримінальну справу через хуліганські дії.

У серпні 2013 року Ковпаківський районний суд Сум зобовʼязав Володимира Шульгу спростувати поширювану ним інформацію про начальника податкової інспекції Сум Руслана Приходько: Володимир Петрович заявляв, що в податковій Приходько працював усього 1,5 року, а до цього був крупʼє в казино.

Шульга − один із лідерів серед народних депутатів України VII скликання за кількістю помічників : їх у нардепа налічується 27.