Рекорди українських виборів. Уманський феномен депутата Яценка
«Я не задоволений результатом: стільки зробив для округу, розраховував на всі 90%»
Тотальне «позеленіння» стало головним трендом цих парламентських виборів. Сотні молодих і мало відомих людей, які вперше прийшли до політики, спровадили на політичну пенсію цілий ешелон старожилів української політики. Дехто з «мастодонтів», здавалося, просто навічно окопався на своїх округах. Усі вони свято вірили, що на своїй вотчині їм ніхто не завадить перемогти, але помилилися. У наступному парламенті не буде таких персонажів, як Сергій Ківалов, Олександр Третьяков, Володимир Литвин, В’ячеслав Богуслаєв, Борис Колесніков, брати Балоги та багатьох інших.
Утім декому зі старих і одіозних (Олесю Довгому, Андрію Деркачу, Олександру Герезі) таки вдалося переобратись. Але найбільш ефектно це вдалося Антону Яценку на його 200-му окрузі в Черкаській області з центром в Умані. Саме Яценко, а не якесь модне «нове обличчя», встановив рекорд цих виборів на мажоритарці. Депутат без підтримки жодного партійного бренду набрав 69% голосів, випередивши найближчого переслідувача – кандидата від «Слуги народу» – на 55%.
П’ять найкрутіших мажоритарників країни
Антон Яценко (200 округ, Черкащина) – 69%
Муса Магомедов (45 округ, Донеччина) – 64,6%
Юрій Корявченков (33 округ, Дніпропетровщина) – 60,8%
Ігор Гузь, (19 округ, Волинь) – 59,7%
Дмитро Кисилевський (24 округ, Дніпропетровщина) – 59,3%
Кнопкодав та майстер тендерних схем?
У чому ж феномен Яценка? Він тільки покращує свої результати (в 2012-му на цьому ж окрузі у нього було 29,9%, у 2014 – 57,4%) і вщент руйнує стереотип, що на цих виборах заправляли «нові обличчя».
Яценко – нардеп, якого по життю вважали королем схем, пов’язаних з тендерними держзакупівлями. Сам він ці звинувачення заперечує. До парламенту обирався від БЮТ та Партії регіонів, а в парламенті останнього скликання Яценко входив до складу групи мажоритарників «Відродження». І, треба визнати, був ледь не найдисциплінованішим її представником. Поки його колеги прогулювали засідання, Яценко віртуозно тиснув кнопки і за себе, і за інших, заслуживши звання «Кнопкодав року» від руху «Чесно».
Але діяльний нардеп не тільки вправно голосує в Раді, він розвів бурхливу діяльність на своєму окрузі. Причому веде її не тільки перед виборами. Яценко нагадує мешканцям Умані і району, який він міцний господарник, регулярно. Якщо зайти на «фейсбук»-сторінку політика, може здатися, що він – не народний депутат, а мер Умані.
Ось лише частина справ, про які звітує депутат, стверджуючи, що зробив з міста «туристичну перлину Європи».
- Забезпечив цілодобовим водопостачанням,
- побудував каналізаційний колектор,
- замінив вікна та двері у будинках,
- реконструював сквер та набережну,
- вирішив проблему з приміським автобусом,
- роздає безкоштовний Wi-Fi,
- запустив комплекс фонтанів «Перлина кохання»,
- побудував комплекс водоспадів «Перлина Посейдона»,
- оновив Центральний парк,
- облаштував футбольне поле,
- розписав кафедральний собор,
- створив безкоштовний діагностичний центр,
- відремонтував дороги,
- реконструював дендропарк «Софіївка» (окремо – вирішив там проблему с туалетами) та ініціював безкоштовний вхід туди по паспорту для місцевих мешканців,
- створив сучасний фентезі-парк «Нова Софіївка»,
- відновив звіринець…
Про банальні дитячі майданчики, які має встановлювати будь-який «пристойний» мажоритарник, годі й казати.
Депутат нагадує, що футбольне поле теж з’явилося за його сприяння
Щоб уманчани не думали, що це все просто падає на них з неба, Яценко не соромиться нагадувати, кому вони мають бути вдячними. Наприклад, на завершення світло-музичного шоу про історію Умані з часів Речі Посполітої на водному екрані комплексу фонтанів глядачам показали портрет її сучасного благодійника. Після розповіді про величних постатей з історії міста з’явилась величезна голограма з зображенням самого Яценка з переліком його заслуг перед Уманню.
Нардеп навіть проводив вельми провокативне опитування серед виборців: чи хочуть вони, аби він надалі займався проблемами округу, чим його попрікають опоненти, чи зосередився на політичній роботі в Раді і «сидів там в буфеті». Треба так розуміти, наказ виборців був однозначний.
«Олега Винника привозив»
«Результат Яценка – це феномен хіба що для тих, хто не в курсі його діяльності, – пояснює голова місцевого відділення Комітету виборців Максим Михлик. – Він із тих мажоритарників, які реально «фігачили» на окрузі: вкладав в нього час і гроші».
Михлик підтверджує, що депутат наробив тут багато корисних справ, постійно проводив концерти. «Олега Винника привозив», - робить наголос експерт.
«І все це не тільки під вибори, а регулярно протягом п’яти років. Для цього він і бюджетні кошти використовував, і свої, і жодного конкурента на окрузі у нього реально не було», - говорить представник КВУ.
Всього на 200-му окрузі зареєструвалось вісім кандидатів, серед яких не виявилося представників «Батьківщини», «Голосу», а висуванець порошенківської «Європейської солідарності» хоч і висунувся, але згодом зняв свою кандидатуру. Михлик впевнений, що ці партії просто не побачили сенсу намагатися боротися з явним фаворитом. Схоже, за все так вирішили і в «Слузі народу», виставивши на окрузі нікому тут невідому київську адвокатку.
«Висуванка «Слуги народу» не проводила кампанії, – констатує аналітик руху «Чесно» Оксана Ставнійчук. – Є гіпотеза, що сюди навмисно поставили слабкого кандидата, нібито через домовленості з Яценком. А так його мажоритарна кампанія на окрузі почалася ще два роки тому – фонтани, дендропарк, лазерне шоу… В округ були влиті великі кошти, і все це супроводжувалося потужною медійною підтримкою в соцмережах».
Коментарі вдячних виборців
При цьому треба визнати, Яценко не є лідером з отримання бюджетних субвенцій на свій округ. У минулому скликанні перше місце у цій справі було за Максимом Бурбаком, що не допомогло йому повторно перемогти на своєму окрузі. Але, за даними «Опори», Яценко таки входить у число лідерів серед тих депутатів, які витрачають бюджетні ресурси на непряму агітацію за себе.
(період з червня 2018 року по липень 2019)
Втім слід визнати, що, на відміну від багатьох своїх колег, Яценко ефективно (і ефектно) використовує ці кошти для підвищення особистої політичної капіталізації. Сам депутат-рекордсмен взагалі заявив «Главкому», що не задоволений результатом і провів розбір польотів, бо, враховуючи, скільки зробив для округу, розраховував на всі 90%.
«Останню сорочку віддам»
«Ми постійно працювали і зробили з депресивного регіону такий, який займає перше місце з розвитку туризму, – пояснює свій успіх Яценко. – Ті, хто у нас побував і багато бачив, порівнюють тільки з двома місцями – Дубай та Сингапуром. Я називаю округ своїм, причому не так, як місцеві царьки, які тільки все викачують з території. Люди зі мною пов’язують зміни на краще, і я їх за шість років жодного разу не підвів і не підведу, останню сорочку віддам».
При цьому Яценко заперечує домовленості з іншими партіями про «зачистку» округу від конкурентів: «Ні з ким у мене домовленостей не було і бути не могло. Щодо «Слуги народу», так їхні мажоритарники по всій країні не вели кампанію, а тим не менш хтось виграв, а хтось програв. У нас був кандидат від невеликої «Сили і честі», лідер якої Смешко, сам (кандидат) родом з мого округу і вчився в Умані, але він набрав менше 7%. Я маю підтримку людей не тому, що я хороший і красивий, а тому що ми багато вирішили проблем інфраструктурного розвитку регіону. І неправда, що я тільки ставлю лавочки: я є співавтором закону про Дорожний фонд, автором закону про скасування «закону Савченко». Не думаю, що переможцю виборів «Слузі народу» з такою кількістю депутатів потрібен мій один голос, тож я буду працювати, як і працював».
Антон Яценко спілкується з бюджетниками на своєму окрузі
На зауваження, що в разі урізання бюджетних субвенцій на округ йому буде важче реалізовувати всі його проекти, депутат каже, що залучає й сторонні кошти – через гранти Євросоюзу та міжнародні фонди.
Тож, як бачимо, тренд на оновлення спрацював не всюди. І ті з переможених, які пояснюють свою поразку тільки чарівною дією на виборців бренду «Слуги народу», мають перед очима геть протилежний приклад.
Павло Вуєць, «Главком»
- Войдите, чтобы оставлять комментарии
